Українські жінки у горнилі модернізації

Попри те що ув’язнені чоловіки та жінки утримувалися окремо і не мали ані права, ані змоги контактувати безпосередньо, потреба у такому спілкуванні, вочевидь, існувала, що засвідчують не лише спогади колишніх арештантів, а й той факт, що серед вимог, висунутих в’язнями до керівництва ГУЛАГу під час Кенгірського повстання, був пункт «дозволити вільне спілкування чоловіків і жінок». Основним чинником, що спонукав жінок шукати контактів з чоловіками, була надія віднайти своїх рідних (чоловіка, брата, батька). Поза тим українські жінки та чоловіки, яких було репресовано за участь у національно-визвольному русі, вважали навіть формально чужих людей «своїми», відчували значну спорідненість своїх доль, що формувало солідарність та співчуття до побратимів.

Дослідники звернули увагу на те, що фізичний і психологічний стан жінок у таборах ГУЛАГу суттєво відрізнявся від стану чоловіків. Про це свідчать численні спогади та свідчення колишніх політв’язнів. Жінки вважали себе — і фактично виявлялися — фізично і психологічно витривалішими за чоловіків, яким, на думку жінок, неволя давалася значно важче — вони більше потерпали від нестачі їжі, менше були здатні подбати про свій побут (житло, одяг) та гігієну тощо.

Хлопці (…) гірше пережили, як ми. Жінки якось легше все переносили, може й знущань було менше (…) Ми дівчата ще молоді якось тримались, але з нами виганяли на роботу чоловіків старих, знищених, побитих на слідствах, і вони мусіли на старість коритись отій сваволі (…) наші чоловіки гинули.

Ганна Заячківська-Михальчук, 1919 р. н.

Стан мужчин був ще гірший, ніж нас, дівчат. Ми були більш витривалими проти голоду.

Ганна Позняк, 1925 р. н.

І тут [у таборі в Інті] за період нашого перебування у тюрмах побачили чоловіків. Боже, які то були змордовані люди, худі, острижені — просто жалюгідні. Нам здавалося, що ми більше подібні на живих істот, ніж вони.

Ярослава Крижанівська-Гасюк, 1925 р. н.

Дослідники припускають, що жінки порівняно легше переносили ув’язнення з кількох причин: по-перше, жіночий організм був витривалішим до браку їжі, тоді як мізерні порції та низька якість їжі мали вкрай руйнівний вплив на чоловіків; по-друге, жінки демонстрували вищу солідарність задля виживання у скрутних обставинах. Головною ж причиною того, що психологічно чоловіки гостріше переживали допити та ув’язнення, був різний статус чоловіків і жінок у патріархальному суспільстві: досвід гендерної дискримінації дозволяв жінкам порівняно легше сприймати приниження і навіть фізичне насильство (їхній загалом підлеглий статус не змінювався, лише посилювався), тоді як для чоловіків ув’язнення було радикальною зміною статусу (з панівного на підпорядкований), що підсвідомо сприймалося як символічна «кастрація», тобто позбавлення маскулінності як такої.

Фізичний та емоційний занепад, яких нерідко зазнавали чоловіки, вочевидь, викликали співчуття у жінок, у яких, в умовах багаторічної неволі, також загострювалася потреба у турботі про інших, необхідність реалізувати свою традиційну роль опікунки. Так, знана підпільниця Дарія Гусяк (1924 р. н.) розповідала, що, перебуваючи в ув’язненні, разом з Катериною Зарицькою (1914 р. н.) намагалися зберегти частину свого мізерного в’язничного пайка, щоб передати побратимам по боротьбі, які особливо потерпали від голоду. Та й в’язні-чоловіки шукали контактів з жінками, бо потребували жіночої емоційної підтримки.

Взаємна потреба отримати і надати опіку в таборах часом набувала форми подружжя de facto: інколи навіть немолоді жінки вступали у зв’язок з чоловіками — спонукувані «потребою про когось піклуватися, когось зігріти, від себе вділити, а його погодувати, обіпрати його і обшити» (Олександр Солженіцин). Вірогідно, такі партнерства дозволяли жінкам створити подобу нормального (сімейного) життя, а виконання ролі дружини допомагало зберігати власну гендерну ідентичність. Що й казати про молодих людей. Потреба в любові та сексуальних стосунках не згасала у таборах, але набувала інших форм і проявів, що хоч і виходили далеко за межі соціальних та моральних норм, але не втрачали емоційного наповнення.