Українські жінки у горнилі модернізації

Розповіді українських жінок-політв’язнів недвозначно підтверджують висновок, якого дійшла одна з найбільш досвідчених дослідниць особистих спогадів про ГУЛАГ Ірина Щербакова: «У підсумку, єдиною справжньою формою спротиву [режимові] була рішучість зберегти власну людяність. Безсумнівно, часом було вкрай важко не перетворитися на вовчу зграю, що керується безжальним законом таборового життя “Ти вмреш сьогодні, я помру завтра”. Адміністрація таборів не була здатна постійно стежити за кожним кроком невільниць, контролювати їх щомиті і повсюдно, що давало їм змогу відвойовувати певний (хай мінімальний) простір і час, який функціонував за правилами і ритмами, встановленими самими жінками, де вони творили власну спільноту. Жінки використовували свої гендерно обумовлені уявлення, знання, навички для упорядкування свого життєвого простору і свого вигляду у таборах у відповідності із тим, що вважали нормальним і правильним. Практики відтворення основних елементів звичайного трибу життя у таборах слід розглядати як жіночі гендерно забарвлені стратегії виживання та спротиву дегуманізуючому режимові ГУЛАГу. Такі буденні речі, як прибирання, спів, вишивання чи турбота про зовнішній вигляд, перетворювалися на ефективні способи протидії руйнівному впливові режиму на фізичний та психічний стан невільниць. В умовах ув’язнення така діяльність набувала цілком нового — не лише практичного — смислу, оскільки допомагала жінкам зберегти і проявляти свою жіночу гендерну ідентичність, а також сприяла формуванню солідарності поміж жінками та творенню спільнот взаємопідтримки, що було запорукою виживання у таборах. Попри їх цілковито ненасильницький характер і таємний спосіб проведення, спільні табірні молитви і відзначення християнських свят слід розглядати як дієву форму пасивного спротиву радянській репресивній системі: таким чином жінки ставили під сумнів її тотальний характер, демонструючи неспроможність режиму цілковито контролювати свідомість жінок-політв’язнів.

Хай там що, бараки давали жінкам певний — хоч і мінімальний — простір свободи, де існувала інша паралельна реальність, що функціонувала за принципами нормального життя і не була цілковито підконтрольна табірній владі.

Радимо почитати

1. Вронська Т. Сталінська гендерна політика у добу «великого терору» (1937–1938 рр.) І І З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 32. — С. 137–175.

2. Епплбом Е. Історія ГУЛАГу / Пер. з англ. А. Іщенко. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2006. — 512 с.

3. Кісь О. Нація як уявлена і реальна спільнота крізь призму жіночого досвіду українок-політв’язнів ГУЛАГу // Народознавчі зошити. — 2016. — № 6. — С. 1274–1285.

4. Кісь О. Релігійні практики українок-політв’язнів у ГУЛАГу // Карпати: людина, етнос, цивілізація. — 2016. — № 6. — С. 41–49.

5. Кісь О. Творчість українських жінок-політв’язнів у ГУЛАГу // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 51–59.

6. Кузин В. Женщины ГУЛАГа // Грани эпохи: этико-философский журнал. — 2007. — № 32 [Електронний ресурс]: http://ethics.narod.ru/articles7/3210.htm

7. Максимова Л. А. Женщины в ГУЛаге // Гендерная теория и историческое знание : Матер. Второй научно-практ. конф. / Отв. ред. А. А. Павлов, В. А. Семенов. — Сыктывкар : СГУ, 2005. — С. 271–277.

8. Максимова Л. А. Материнство в лагерях ГУЛАГа // Гендерная теория и историческое знание : Матер. Междунар. научно-практ. конф. / Отв. ред. А. А. Павлов. — Сыктывкар : СГУ, 2003. — С. 80–83.

9. Чеснокова О. И. Женский опыт ГУЛАГа в советской истории 1930—1950-х годов // Женщины в истории : возможность бить увиденными : Сб. науч. ст. / Под ред. И. Р. Чикаловой. — Минск : БГПУ им. Максима Танка, 2001. — С. 189–193.

10. Шаповалова В. Сестренки, мамки, дамки: тема насилия в женских лагерных мемуарах // Бытовое насилие в истории российской повседневности (XI–XXI вв.). — СПб : ЕУ СПб, 2012. — С. 142–163.

11. Мочульська Орися // В намисті з колючого дроту. Спогади жінок, в’язнів ГУЛАГу, учасниць норильського повстання 1953 року / Упоряд. Кривуцький І. та ін. — Львів : Манускрипт, 2009. — С. 150–151.

Інформація видавця

УДК 94(477)

ББК 63.3(4Ук)

У45

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту народознавства НАН України (протокол № 1 від 17 січня 2017 р.)

Авторський колектив:

Мар’яна БАЙДАК, Ольга БЕЖУК, Марина ВОРОНІНА, Марта ГАВРИШКО, Мирослава ДЯДЮК, Оксана КІСЬ, Катерина КОБЧЕНКО, Олена СТЯЖКІНА, Іванна ЧЕРЧОВИЧ

Під загальною редакцією Оксани Кісь

Рецензенти:

Оксана МАЛАНЧУК-РИБАК, докторка історичних наук, професорка

Роман ГОЛИК, доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Оксана САПЕЛЯК, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця