Читаем Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918 полностью

79 Західно-Українська Народна Республика. 1918–1923. Документи і матеріали. У 5-ти томах 8-ми книгах. Івано-Франківськ, 2001–2012.

80 Левицький К. Нац[іонально]-демократичне сторонництво в 1918 р. // Република. Ч. 50. 1 цвітня 1919. С. З – 4; Он же. Перед роком // Український прапор. 1 падолиста 1919. Ч. 23–25. С. 3; Он же. Розпад Австрії і українська справа (Спомин із 1918 р.) // Українська Галицька Армія. Т. III. Вінніпег, 1966. С. 10–19.

81 Цегелъський Л. Як се було? Спогади з часу повстання української держави // Український Вістник. 1927. Ч. 4. С. 3. Некоторые статьи Цегельского впоследствии были изданы отдельной книгой: Он же. Від леґенд до правди. Нью-Йорк – Філядельфія, 1960.

82 Панейко В. Українські легіони по боці Антанти: Уривки з споминів // Політика. 1925. № 1. С. 8—12; № 3. С. 46–49; Он же. Перед Першим Листопада. Шматок спогадів // Діло. 1 листопада 1928. Ч. 245. С. 1.

83 Артимович А. Переворот на Буковині // Український прапор. 1 падолиста 1919. Ч. 23–25. С. З—4.

84 Попович О. Відродження Буковини. Львів, 1933; Чернецький А. Спомини з мого життя. К., 2001.

85 Боберський І. Щоденник 1918–1919 рр. К., 2003.

86 Севрюк О. Галичина в Берестейських перемовах // Україна на дипломатичному фронті. Альманах «Червоної калини» на 1939 рік. Річник XVIII. Львів, 1938. С. 61–70; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К. – Філядельфія, 1995.

87 Донцов Д. Рік 1918, Київ. Торонто, 1954; Чикаленко Є. Щоденник (1918–1919). К., 2011.

88 Чернин О. В дни мировой войны. Мемуары министра иностранных дел Австро-Венгрии. СПб., 2005.

89 До этого Подкарпатская Русь входила в состав Венгерского королевства еще с XI века.

90 Макарчук С.А. Указ. соч. С. 48–49.

91 Історія Львова. У 3-х тт. Т. 2. Львів, 2007. С. 183.

92 Буковина. Її минуле і сучасне. Париж – Філядельфія – Дітройт, 1956. С. 425–428; Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини XIX – початку XX ст. Чернівці, 1999. С. 74.

93Добржанський О. Національний рух українців Буковини… С. 76.

94 Добржанский А.В. «Буковинизм» как разновидность регионального самосознания в Австро-Венгрии конца XIX – начала XX в. // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. М„1997. С. 75–83.

95 Михальський Ю.В. Польські політичні партії та українське питання в Галичині на початку XX століття (1902–1914). Львів, 2002. С. 30–31.

96 Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Львів, 2011. С. 291.

97 Пазарук О. Галицька делегація в Ризі: 1920. Спомини учасника. Львів, 1930. С. 53.

98 Райківський І. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини XIX століття. Івано-Франківськ, 2012. С. 371.

99 Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry… P. 164.

100 Миллер А. Украинский вопрос в Российской империи. К., 2013. С. 196–224.

101 Райківський I. Указ. соч. С. 588.

102 Ударение в фамилии следует ставить на втором слоге. Правильно она произносится как Павлык.

103 Partacz C. Od Badeniego do Potockiego. Stosunki polsko-ukrairi-skie w Galicji w latach 1888–1908. Toruri, 1996. S. 57–58.

104 Ibid. S. 65–67; Чорновол 1. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010. С. 79–81.

105 Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914. Львів, 1926. С. 324.

106 Partacz С. Op. cit. S. 79–80.

107 Чорновол І. Указ. соч. С. 74–76.

108 Баран С. Наша програма і організація. Львів, 1913. С. 8.

109 Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraihska Partia Radykalna w latach 1890–1914. Szczecin, 2007. S. 314–316.

110 Трильовський К. З мого життя. С. 173.

111 Binder H. Ukrairiskie przedstawicielstwo w austriackiej Izbie Poslow, 1879–1918 I I Ukrairiskie tradycje parlamentarne, XIX–XXI wiek. Krakow, 2006. S. 147.

112 Жерноклеев O.C. Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899–1918). К., 2000. С. 101.

113 Буковина. Її минуле і сучасне. С. 258.

114 Tomczyk Р. Op. cit. S. 344; Чорновол І. Указ. соч. С. 81–82.

115 Цегельський Л. За що веде ся виборча борба? Львів, 1913. С. 20.

116 Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Галичині І І Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. Нью-Йорк – Париж— Сідней – Торонто, 1961. С. 139–140.

117 Цит. по: Василик І. Кость Левицький: від адвоката до прем’єра ЗУНР. К., 2012. С. 109.

118 Макух І. Указ. соч. С. 190.

119 НДІАУЛ. Ф. 382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 58.

120 Левицький Ц. Українські політики. Ч. 2. С. 52.

121 Далее мы будем употреблять этот термин без кавычек.

122 Сохоцький I. Указ. соч. С. 139.

Перейти на страницу:

Все книги серии Новейшие исследования по всеобщей истории

Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918
Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918

В книге показано то, как Первая мировая война катализировала развитие украинского национального движения в империи Габсбургов. Обострение конфронтации с поляками, разгром русофильского движения, уступки имперского центра и поддержка со стороны Германии свелись к тому, что украинский национальный проект стал безальтернативным для русинского населения Галиции и Буковины. Главным средством экспансии украинского движения была национальная мобилизация, охватившая русинов на передовой, в тылу и на прифронтовых территориях. Украинские политики, чьей целью до самого распада Австро-Венгрии была автономия в составе империи, не заметили, как чаяния населения опередили их намерения, – к концу 1918 г. на местах господствовала идея независимого украинского государства.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

Дмитрий Станиславович Парфирьев

История / Научно-популярная литература / Образование и наука

Похожие книги

100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?
100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?

Зимой 1944/45 г. Красной Армии впервые в своей истории пришлось штурмовать крупный европейский город с миллионным населением — Будапешт.Этот штурм стал одним из самых продолжительных и кровопролитных сражений Второй мировой войны. Битва за венгерскую столицу, в результате которой из войны был выбит последний союзник Гитлера, длилась почти столько же, сколько бои в Сталинграде, а потери Красной Армии под Будапештом сопоставимы с потерями в Берлинской операции.С момента появления наших танков на окраинах венгерской столицы до завершения уличных боев прошло 102 дня. Для сравнения — Берлин был взят за две недели, а Вена — всего за шесть суток.Ожесточение боев и потери сторон при штурме Будапешта были так велики, что западные историки называют эту операцию «Сталинградом на берегах Дуная».Новая книга Андрея Васильченко — подробная хроника сражения, глубокий анализ соотношения сил и хода боевых действий. Впервые в отечественной литературе кровавый ад Будапешта, ставшего ареной беспощадной битвы на уничтожение, показан не только с советской стороны, но и со стороны противника.

Андрей Вячеславович Васильченко

История / Образование и наука