Директор.
Що там говорять? Розумієте?Пауза.
Белюх.
Різне говорять.Гросфельд.
А про страйк?Белюх.
І про страйк говорять, товаришу меценасе.Директор. А ті?
Белюх.
П’ять з-поміж них під ключ уже пішли, пане директоре.Директор.
Знаю про це. Як інші?Белюх.
Інші далі киринять. Намагаються послабити довір’я трудящих мас до їх досвідчених провідників.Бопцель.
І багато їх?Белюх.
їх...Директор.
Це теж щось значить, мої панове. Пане Белюх, ви вважаєте страйк неминучим?Белюх.
Надто довго ви панькалися з комуною, не послухали мене загодя, і тепер відразу все про страйк заговорило. Навіть ми... навіть ми мусили скликати на понеділок віче.Б о н ц е л ь. На понеділок?
Директор.
У понеділок свято, пане інженере.Г
р о с ф е л ь д. Про решту ми вже з товаришем Бєлю- хом подумаємо.Велюх.
Та-к, пане директоре! Про решту ми з товаришем меценасом подумаємо.Пауза.
Б
о и ц е л ь. Чого вам ще?Б е л ю х. Труднощі матеріальної натури, що в їх у зв’язку з світовою кризою попав передовий загін борців за краще завтра пролетаріату...
Директор.
Асигнату лишу в касі. Хай же передовий загін терпеливо зачекає до вівторка.Б е л ю х. Якщо такою буде воля провідників його.
Бонцель подає йому сигару.
Дякую. А поки що прощайте, мої папове.
Гросфельд.
Будете ще шукати іншого виходу, директоре?Директор.
Ні, не шукатиму, бо бачу, що для нас, мабуть,— ніякого виходу пема...Пауза.
Бонцель.
Робимо, папове, страйк!Тиша.
за нами руку
підіймає, а па кого її опустить доведеться, той матінку згадає. Невимовні ручища в Зозулі-маши- ніста.О л ь к о.
Третій... цей... як його — Макс?Бучило.
Макс, авжеж, коханий. Легіонером був колись. З Ііілсудським на Львів і Київ малим хлоп'ям ходив, рік-два ще тому хреста заслуги носив, недавно опам’ятався хлопчисько. ^О л
ь к о. Давно вже в газеті пе писали про пього?