Unknown

Вона. Побажайте від мене здоров’я.

Юлько. Доктог був. Сказав: зовсім погано...

Пауза.

Вона. Скажіть: побачитись не можу — надто добре у вас шпики мепе зпають. Це все. Тепер ідіть і пам’ятай­те, щоб післязавтра ввечері знов були тут.

Юлько. Це буде в понеділок. Пам’ятатиму, товагиш­ко Аппо.

Свист паротяга.

А н н а. Поки що прощайте, товаришу. Мені вертати пора. А йому тільки привіт передайте і скажіть — ми пі- коли не маємо часу: іцодпя і щогодини вростаємо серцем у крицю...

Близький свист паротяга. Аппа відходить.

Ю л ь к о. Товагишко Анно, не забуду!.. У пас го­тується стгайк, товагишко Апно!

Завіса

IV. між своїми

У бюро управи тартака. Директор і його дружппа. Во­на одягнена до виходу в місто.

Директорова. Одпим словом, готується страйк?

Директор. Так, Ліпо, готується страйк.

Директорова. Може, хоч тепер у цій закутині буде дещо більший рух.

Директор. Ні, Ліно, тоді не буде зовсім руху. І так уже дисконтуємо берлінські векселі за 15%. Шке­реберть іде все, Ліно.

Директорова. А все-таки якось живемо.

Директор. Так ти, Ліно, живеш собі до вподоби.

Директорева(іронічно). І це завдяки тобі, правда, Оттоне?

Директор. Не знаю, може, й завдяки комусь іншому.

Директорова. Ах, ти, певно, про доктора Грос- фельда?! Яка проникливість!

Директор. Доктор Гросфельд дістає від нас гроші, дорога Ліно.

Директорова. Як це шляхетно з твого боку, що ти досі не змінив синдика фірми.

Директор. Дирекція фірми вдоволена з нього. Те саме й ти, здається, могла б про себе сказати. Усе в по­рядку, Ліно.

Директорова. На мою думку, не все, Оттоне.

Директор. Ти, Ліно, послідовно забуваєш, що зараз ціле суспільство вгинається під тягарем кризи.

Директорова. Редактор Тайтельбаум це краще написав би. Проте, гадаю, не забудеш, що ті свипарі Ко- цюбські їдуть на літо в Рагузу у свою власну віллу.

Дзвінок.

Директор. Про це поговоримо пізніше, а поки що маємо свій власний страйк.

Директорова. Довго, гадаєш, потриває ціла аван­тюра?

Директор. Тепер голос матиме доктор Гросфельд, Ліно.

Директорова. Я буду спокійна, Оттоне.

Директор. Заходьте.

Входить доктор Гросфельд. Директорова прощає його в

дверях солодкою усмішкою.

Гросфельд. Шана, директоре! Трохи незручно те, що викликали мене сюди в таких загострених умовах. Ми зустрічались тут досі тільки у виняткових випадках.

Директор. Саме зараз положення виняткове, ме- цепасе. І я викликав не тільки вас.

Гросфельд. Поліцію? Поки іцо зайве.