Unknown

Франка. Як зі здоров’ям, пане Влодзю? (До Мак­са.)Каже: Фризя тобі ніколи не забудуть, а сам Белюх мав сказати...

Обнявшись, виходять.

Бучило. Макс росте вгору, коханий.

К і н а ш. Росте осередок, старий. Так і передай Окає- рові. Починає рости четвертий з черги осередок. Ще пе­редай: на тартаку страйк готується і буде боротьба аж... до перемоги. (Болюче закашлюється.) Іди, старий, а завт­ра знову приходь. Тільки заходи тепер краще ззаду, ого­родами.

Бучило. Ти наче гірше хрипіти став. Не давайся, коханий!

К і н а ш. Не даюся, старий.

Бучило. А гасло на сьогодні: гутен абенд! ¹ (Бучило виходить.)

Кінаш кашляє, входить Ю л ь к о, наливає склянку води і

ставить біля Кінаша.

Кінаш. Зачекай. Як там твої товариші шкільні?

Ю л ь к о. Деякі нічого собі. А інший елемент здекла- сований — довгі язики мають.

Кінаш. І ти вихопився. Непотрібно залишив шкіль­ну роботу.

Юлько. Матиму іншу.

Кінаш. Матимеш іншу, Юльку.

Юлько. Дозгів вже?

Кінаш. Дозрів. Сьогодні зовсім дозрів. Сьогодні ж дістанеш роботу, товаришу Юлько.

Юльк о. Гобнтнмемо стгайк.

К і н а ш. Це, може, завтра, може, післязавтра, а сього­дні ввечері підеш під станцію Германівку, так щоб о восьмій вже на місці був. З вечірпім потягом висяде осо­ба, що передасть тобі пакет або валізу. Будеш чекати її яких сто метрів од будинку, при стежці, що па місто. За гасло буде тихе «гутен абенд».

Юлько. За гасло буде тихе «гутен абенд».

Кінаш. Вертай, щоб не помітили тебе, а пакет схо­ваєш на поду комірки старої Повідипської. Що далі — пізніше скажу.

Юлько. Усе буде виконано, товагшпу Кінаш.

К і п а ш. А знимку від сьогодні, знимку над своїм ліжком повісь. Вона ие потрібна мені, я можу цілий день у вікно дивитись. Не будемо, товаришу, більше спереча­тись. (Знімає знимку зі стіни й простягає її Юлькові.)

Юлько. Вона залишиться над вашим ліжком. Не бу­демо, товагишу, більше спегечагись.

Кіпаш вішає знимку, обертається до стіпи і загортається в ковдру. Юлько тихо виходить у свою кімнату. Пауза.

К і н а ш. А якщо сьогодні ввечері буде вона... подібна па ту, що на знимці, здорови її. Скажи, не можу побачи­тись... і... забути — не можу...

Пауза.

Завіса

III. НА ТИХІШ СТЕЖЦІ БІЛЯ ГЕРМАНІЯМ!

Потяг сиппув іскрами і щезає в далочппі. Юлько приліг

па траві, чекає. За хвилину надходить зі станції жіпка з ва­лізкою.

Юлько. Гутен абепд!

Вона. Гутен... абепд! Ви чекаєте?

Юлько. Здається, па вас чекаю, товагишко. Вам, певне, тяжко?

Вона. Поможете мені. У вас по-старому?

Юлько. Цими днями агештування були. П’ятьох тагтачних забгали.

В о н а. Ви могли б їх назвати?

Місяць з-за хмар. Пауза.

Юлько. Ні... не взяли його, товагишко... Снідавська...

Вона. Мене тепер просто Анною звуть.

Юлько. Не взяли його...

В о н а. Ви з ним добре знайомі?

Юлько. Він вуйком мені.