Unknown

М а к с. Штама, зецер Не було тут моєї Франки?

К і н а ш. Не заходила, Максе, сьогодні.

М а к с. І понесло ж її в самий обід кудись, хоч ко­лодку гризи! А, кардиналику! Як здоров’я? Давно вже не платив тобі пива.

Бучило. Не маю грошей, мій коханий.

М а к с. А що? Чув — кіоск відібрали.

Бучило. Відібрали, коханий. Продавав «Сєль-роба» * без білих плям, повне, не скорочене видання, і відібрали ваші.

М а к с. Кардиналику! Порожнє місце дам!

К і н а ш. Старий кардинал уже, Макс!

М а к с. Його щастя! А то...

Бучило. А то що?

М а к с. Показав би я тобі «ваших».

Бучило. З привички вихопилось, коханий.

Макс. Відвикай, бра! Відвикай, кардинале, а то біда буде. Не той вже світ настав, вже надто міцно б’ють по голівці!

К і н а ш. Вдарили знов?

Макс. Від першого скорочують платню на 25 %.

К і п а ш. Оголосили вже?

Макс. На канцелярії повідомлення вивісили. Братія зубами скрегоче, а Белюх мов під землю провалився, на­віть до роботи сьогодні не з’являвся. Переказувала пані Белюхова, що її пан ревматизмом захворів небезпечно.

Бучило. Зробите страйк, і директор в одну мить вилікує «товариша» Белюха. Зараз на ноги стане, коханий.

Макс. Не поможе, діду! Щоб і здохли вони — не по­може. Тепер уже все піде на страйк, навіть і ті, навіть і пепееси * затабачеиі. Це вже, братики, край!

К і п а ш. Страйк — велика річ.

Макс.Здобудемось — холера на них, здобудемось.

К і и а ш. Здобудемось, Максе.

Бучило. Страйк — велика річ.

К і и а ш. Рутковського, Максе, сьогодні ніччю забрали.

Бучило.І Плевгана, і Висоцького, і Єнджика.

Макс. Я чув про це. Сказав — не поможе. Хай сто Белюхів і двісті поліцаїв — усіх зломимо, як Фризя- пепееса.

Бучило. Це було під шинком у Вигоді.

Пауза.

К і п а ш. Комітет треба, Максе.

Макс.І комітет зробимо. Поговорити б з вами про те, зецере.

К і н а ш. Сьогодні ще мусимо поговорити, Максе.

Макс.Сюди! Щоб тебе! Уже хіба набалакалась!.. У кишках, Франко, гурчить!

У вікпі задихана Франка.

Франка. Добрий день! Максе, я розмовляла з Зі- лаєвою тещею. Вона переказувала, що Зілай грозився тобі. Каже: сам Гросфельд із Белюхом робитимуть страйк, а якщо псуватимеш зі своїми роботу, під сьоме ребро за­гляне.

М а к с. Го-го-го! Ніяк Зілайчик тебе забути не може. Ну, гарно. Ти йому колись гарбуза дала, а я он яку динь­ку йому підпесу!

Франка. Ой Максе!

Макс.Ну, годі! Що ще?

Франка. Каже: тих п’ятьох замкнули і спокій на тартаку мусить бути, а решту пильнуватимуть пепееси. Ага! Була б забула, Максе! На післязавтра віче склика­ють, вже палкарів замовили!

Пауза.

М а к с. Фіть! Поговоримо, зецере, довше сьогодні, їсти, Франко, бо всі чорти мене беруть. Адьє, старий!