Unknown

Мати. Щоб на цій знижці поломили вже зуби ди­яволи.

Бучил о. У броварів знизили на двадцять.

К і н а ш. У тартаку не повинні знизити і па один від­соток.

Мати виходить.

Бучило. Нема, коханий, осередку.

К і н а ш. Четвертий з черги мусить бути осередком.

Бучило. Макс?

К і н а ш. Макс також.

Бучило. Буйний хлопчисько.

К і и а ш. Хай п’є, доки не вп’ється революцією. Може, коли б раніше ним заопікувались, він не гуляв би по шинках.

Бучило. У легіонах був *.

К і и а ш. Може, й був. Це байдуже.

Бучило. Не байдуже мені, хто мої ребра ламав.

К і н а ш. Дурниці верзеш, старий. Коцур, Льоньо, Борсук — не поляки?

Бучило. Поляки, та не ті.

К і н а ш. Може, й Макс не той. Про Зозулю не забудь. Невідомо, чого він досі пусто плентається. Кажуть, вось­мий рік працює в тартаку. Липне до нього братія. На тисячу люда, хіба всі знають, як то колись у Сяноці інженера на тачках за ворота власноручно вивіз.

Бучило. Славний хлопець, лише товстий трохи.

К і н а ш. В осередок, здається, зможе пролізти.

Бучило. Попробуємо. Bin на Підвині?

л

К і її а ш. Під шпиталем. Піди до нього, старий. Ска­жи — потрібний дуже став. З окаеру ¹ бачив когось?

Бучило. Що позавчора Антося; як Коцур ще не сидів.

К і її а ш (знімається, на лікті). Лі-те-ра-ту-ра? Бучило. Література, коханий. Літературу нам до­ставлять сьогоднішнім вечірнім у Гсрманівці.

Пауза.

К і н а ш. І знов вона буде.

Бучило. Може, та невже ж професорової тобі не за­бути? Невже без бабів нам не обійтися? Невже не можна обійтися, коханий?

Пауза.

К і н а ш. Можна, старий...

Бучило. Це вже четвертий рік вона, мабуть, працює? К і н а ні. Четвертий.

Бучило. Не бачились ви давненько.

К і н а ш. Треба когось із нових у Германівку. Бучило. Авжеж, коханий, конче хтось потрібен. Кінані. Макс... Моленда й... Зозуля...

Вбігає Ю л ь к о й простує в свою кімнату.

К і н а ш. Юлько!

Ю л ь к о. Тгеба чогось?

К і н а ш. Чого це ти?

Юлько.Шушукайтесь далі. Мені не цікаво. Бучило. Ти як пес, коханий.

Юлько. Кхаще замовчіть!

К і и а ш. Ти знов знімав фотографію з-над ліжка? Юлько. Не зніму. Кашляйте собі па неї далі.

К і п а ш. Юльку! Що трапилось?

Пауза.

Бучило. Невже намацали пай директор?

Юльк о. Снідавський. Махкса надибав.

К і и а ш. Забрав?

Юлько. А я — відібгав його.

Бучило. І нагнали пап Снідавський, що, коханий? Юлько. Я самий пішов. Тгичі наплював на їхню школу й пішов, щоб не вегнути більше. ³⁵

Бучило. А мама що на те скаже, коханий?

Ю л ь к о. Послухаємо.

К і н а ш. Що ж, Юльку, робитимеш далі?

Ю л ь к о. Дочитаю Махкса — скажу! (Виходить у свою кімнату.)

К і н а ш. Скажеш — з Германівкою буде справа по- ладнана.

Бучило. Як пес, мій коханий, і якщо до чого — мов­чатиме, як би й ребра ламали.

У вікні — М а к с білозубий.