Unknown

Директор(телефонує). Дверпик? Знайти й по­кликати негайно до дирекції майстра Белюха. (До Грос- фельда.) Я вже давно живу, та стільки тупої зненависті в їх очах ще ніколи не бачив. Коли переходжу між ни­ми — моторошно іноді стає, немов між ножами ходив би, Що кожної хвилини можуть вп’ялитися в тіло. Якийсь вулкан дикої люті, що ось вибухне і тоді... бррр!

Входить слуга.

Слуга.Папе директоре, інженер Бонцель.

Директор. Проси!

Слуга виходить.

Не треба роз’ятрювати їх, нізащо не треба.

Гросфельд. Саме тепер скажуть про це своє сло­во двадцять відсотків акцій фірми «Арбор».

Входить інженер Бонцель.

Бонцель. Страйк?

Директор. Маємо час пе допустити до цього.

Бонцель. Так, це було б краще. ІЦо далі?

Директор. На це потрібна згода управи спілки.

Б о п ц е л ь. Не розумію.

Директор. Вони цієї знижки не проковтнуть.

Бонцель. Тоді знайдемо таких, що проковтнуть. Що далі?

Директор. За це далі я саме й боюся.

Бонцель. Не треба боятися. Закуріть.

Директор. Положення й без того тривожне, і не треба доливати оливи до вогню.

Бонцель. Ви переглядали останніми часами паші книги?

Директор. Знаю про це, та проте...

Бонцель. Та проте ви не зрозуміли очевидячки ні­чого.

Г р о с ф е л ь д. Те ж саме я дозволив собі сказати перед хвилиною.

Бонцель(до директора). Чого саме вп хочете?

Директор. Щоби фірма погодилась розкласти ці не­щасні двадцять відсотків на три знижки, що наступили б протягом півроку, іпакше можемо лише приспішити те, в що раніше вірили тільки деякі, а тепер... тільки деякі пе вірять. Не згадуючи вже про англійські замовлення, що їх можемо прогавити.

Б о п ц е л ь. Фірма обчислила, що якби страйк тривав і цілий місяць, то за два місяці після знижки залишиться ще грубий зиск.

Гросфельд. Це не вистачає вам, директоре?

Директор. Навіть якби... а що буде опісля? Що буде за два роки?

Б о н ц е л ь. Заздалегідь за два роки фірма кон’юнкту­ри не передбачає, а сьогодні вважаємо за відповідне обни- знти платпю па двадцять відсотків, навіть якщо обійдеть­ся без страйку, то й на цілих двадцять п’ять.

Гросфельд. Без страйку не обійдеться, пане дирек­торе.

Б о п ц е л ь. Не втратите на цьому, меценасе.

Гросфельд. На цей раз, може, ні. Та ми, політики, мусимо передбачати за два роки заздалегідь. Соціалістич­на партія не може тратити довір’я мас.

Б о н ц е л ь. Ні! Не сміє!

Директор. Якщо досі його ще не втратила. (Відчи­няє двері у передпокій.) Белюх!

Входить Б о л ю х, мовчки кланяється.

Як справа?

Белюх. Добре, пане директоре. Боївка вже зоргані­зована. Хоч у зв’язку з фінансовою кризою в партії були... є ще матеріальні труднощі...

Б о н ц е л ь. Буде зроблено. Що далі?