В обіймах Казанови

Він був солоний і вологий, і вона відчувала, як він розбухає під її язиком, гарячий, твердий і водночас пружний. Вона всмоктала його глибше, а потім майже випустила з рота, посмоктуючи та облизуючи кінчиком язика.

Ельжбета відчувала, як він пульсує, як треться об її ясна та щоку, вона впізнавала кожну набряклу вену. Це було як десерт, поданий після чудової, ситної вечері. Вона перемістила руку до основи його члена, утримуючи його в ідеальному положенні для свого рота. Інша її рука блукала по внутрішній частині вкритих волоссям сильних стегон. Джакомо почав хрипко зітхати й стогнати. Ельжбета стиснула долонею його опухлі яєчка й почала терти їх пальцями знизу. Казанова напружив м’язи живота й дико замурчав. Він напружив стегнами, повністю заповнивши їй горло.

Він збирається кінчити в мене!?

В паніці жінка відкинула голову назад, випустивши член зі свого рота саме тоді, коли густа, соковита рідина хлинула з нього. Ельжбета залишила млявий пеніс і витерла руку об простирадло, а потім зрозуміла, що їй потрібно також витерти груди та щоку. Вона збентежено підвела очі й побачила ніякове розчарування в очах Джакомо. Він, безсумнівно, розраховував на інший фінал. Їй стало не по собі. Вона знала, що не повинна була, але все ж…

– Вибач, але я ніколи раніше не робила нічого подібного.

– Нічого не сталося, ти була чудова, — відповів він, і це прозвучало в його устах дуже щиро. Він вивернувся й сперся обличчям на згин ліктя, спостерігаючи за нею примруженими очима.

– Ти одружена?

Ельжбета очікувала цього запитання. І все ж вагалася з відповіддю.

– Мій чоловік помер два роки тому, — чесно відповіла вона.

– Тоді прийми мої співчуття.

– Вони не потрібні, наші стосунки роками були лише формальністю.

– Ти не кохала його з самого початку?

– Зовсім ні. Це була воля моєї матері, а я не мала права голосу.

– Ти зраджувала його?

– Іноді, але ж і Миколай не був мені вірним.

– Хтось сказав би, що це право чоловіка.

Ельжбета подивилася в темні серйозні очі Джакомо.

– Але не ти. Адже ти завжди буваєш коханцем і злодієм.

– Це правда, — погодився чоловік з посмішкою. – Тим не менш, я з повним переконанням вірю, що жінки повинні мати таке ж право вирішувати про власне серце і тіло, як і чоловіки.

– Шкода, що більшість із вас так не думають.

– І це колись зміниться, хоча, мабуть, не скоро. Тим часом жінки користуються свободою в питаннях кохання та власності, якої вони не мали століттями.

– Тим не менше, нас продають, як кобил, і це називається таїнством шлюбу. Нам наказано слухатися нелюбих, чужих чоловіків. Скажи, скільки тобі відомо шлюбів, які були укладені по любові? Скільки молодих жінок виходять заміж за ровесника?

– Відповідь на обидва запитання: небагато, – зізнався Казанова. Він зосередив погляд на її обличчі.

– У тебе є діти?

Вона відчула, що вся напружилася, бо не хотіла, щоб він запитував про це. І все ж відповіла.

– Ні. У мене було два викидні.

– Вибач, мені й справді прикро. Але у в тебе ще є час.

Ельжбета сумно похитала головою.

– Це, хіба, вже не можливо, так кажуть лікарі.

Казанова презирливо пирхнув.

– Медики, більшість з них тримаються старих, нікчемних забобонів і звичок. Можливо, я зможу тобі допомогти.

– Зробити мені дитину?

Жінка не знала, сміятися чи злитися на його зарозумілість.

– Власне, а хіба це не те, що ми намагаємося зробити? - Вона знову почула той насмішкуватий тон. – Але я про алхімію, є певні ритуали і мазі, які допомагають вилікувати безпліддя.

– Напевно це лікування тривале і дороге? – іронічно спитала Ельжбета. – Тобі вдалося таким чином обдурити багатьох жінок?

Він дивився на неї без краплі сорому.

– Кількох. Хоча в деяких випадках через плин часу справа була безнадійною з самого початку.

– А ти маєш дітей?

– Кілька, в яких я впевнений, і ще кілька, про яких мені невідомо.

– Тоді я в надійних руках, докторе Казанова, — глузливо сказала Ельжбета й пригорнулася до великого теплого тіла. Джакомо обхопив її груди своєю рукою, гладив їх та грався з їхньою вагою. Весь час він дивився на жінку примруженими очима. Ельжбета знову почервоніла. Вона поклала руку на мускулисте плече чоловіка. Вона відчувала оливкову шкіру під кінчиками пальців і силу м'язів, що ховалася під нею.

Жінка закрила очі, дозволяючи спокусити себе спокійним ритмом їхнього дихання.

Ні з ким іншим вона не відчувала того, що відчувала з ним. Ельжбета переживала бурхливі екстази з чоловіками, але ось ця буря і полегшення, яке вона пережила з Джакомо... Вона взагалі не думала, що таке можливо.

З чоловіком вона рідко коли досягала оргазму. У цьому навіть не була провина Миколая, принаймні не безпосередньо. Вона просто не могла витримати його дотиків і його ваги. Вона виконувала свій подружній обов’язок, як того вимагала релігія та звичай, але в цьому не було пристрасті.

Приємне розслаблення і ласка теплої руки Казанови навіяли згадки про її першого коханого.

Це сталося лише через рік після її весілля. Ельжбеті виповнилося шістнадцять, але вона все ще не завагітніла, незважаючи на всі зусилля чоловіка.