В обіймах Казанови

Ельжбета і Казанова сіли в карету. Пролунали команди унтер-офіцерів, солдати сіли на коней. Новий кучер тріснув батогом, коні затупотіли копитами, а колеса карети закрутилися, підстрибуючи по вибоїнах.

– Як ти почуваєш себе? – стурбовано запитала Ельжбета, помітивши блідість на обличчі Казанови.

– Не зовсім. Болить пекельно.

– На жаль, більше бренді в мене нема.

– Якось виживу. Горілки в місті не бракує, все-таки там стоять росіяни. – Він застогнав, змінюючи позу на зручнішу. Витягнув поранену ногу і поклав її на сидіння навпроти. – У мене в багажі є ліки, які мені допоможуть. Я прийму їх, коли ми приїдемо. Ти ж подбай про те, щоб обплутати капітана, ти йому сподобалася.

Чи почула я нотку ревнощів? – зраділа про се бе жінка.

– Ти так вважаєш? – запитала вона байдужим голосом.

Джакомо лише ледь помітно посміхнувся і задумався.

Коли вони дісталися до міста, Казанова негайно пішов до місцевого єврея, який, як його запевнили, був найкращим лікарем у цьому районі. Ельжбета в супроводі капітана Мєліна поїхала давати свідчення до штаб-квартири командування. Полковник Крупін прийняв даму особисто. Ним виявився літній чоловік, чутливий до жіночих чар і сліз, на який Ельжбета не поскупилася, повідомляючи про моторошні події. Полковник, зворушений жахами, які пережила дама, наказав своєму лейтенанту звільнити корчму, щоб Ельжбета і Казанова могли провести ніч у цивілізованих умовах, перш ніж продовжити подорож до Шепетува. Вийшовши з дому полковника, Мєлін запропонував їй провести вечір разом в офіцерській кантині. Ельжбета відмовилася, пояснюючи це своїми жахливими переживаннями. Капітан не був радий, що його залицяння були відкинуті, але проковтнув це з гідністю. Він навіть запропонував провести даму до дверей квартири.

Маленьке приміщення з маленьким віконцем не була верхом розкоші, але після останніх переживань навіть така кімната здалася їй стерпною.

Принаймні, до тих пір, як вона критично не подивилася на постіль.

– Все брудне, і наволочки, і простирадла, – показала вона це корчмареві.

Той обурено зиркнув на неї.

– Сам лейтенант уже місяць спить і не скаржиться, – обурювався він, зовсім не розуміючи, до чого ця скарга.

– Мабуть, йому подобається, коли його кусають воші, — протягнула Ельжбета, сердито дивлячись на власника. Той зіщулився і відступив на крок від розлюченої жінки.

– Зараз простирадла поміняють, я негайно пришлю покоївку, — запевнив він і швидко втік з кімнати, бурмочучи собі під ніс щось невтішне.

Казанова з’явився в кімнаті, коли покоївка закінчувала застилати ліжко щойно накрохмаленим простирадлом. Він спирався на свою щойно придбану палицю, а в іншій руці ніс дорожню сумку. Старостина одразу помітила, що він майже не здригався від болю, ступаючи майже впевнено.

У нього також були розширені зіниці очей. Старостина здогадалася, що ліками, про які він згадував раніше, був опіум. Казанова, бурчачи, сів на єдиний стілець в кімнаті й випрямив хвору ногу. Через штанину, де Елжбета наклала шви, просякла пляма крові.

– Тобі потрібно поміняти панталони, - вирішила вона, – я тобі допоможу.

Жінка стала перед ним на коліна і зняла один черевик, потім інший. Вона ж допомогла Джакомо роздягнутися, щоб лягти, а потім сама зняла сукню. Вже в ліжку Ельжбета пригорнулася до гарячого тіла супутника. Вони обоє були надто виснажені переживаннями дня, щоб думати про щось інше, крім сну.

Вона прокинулася перед світанком. У сутінках обличчя Казанови було лише темною плямою. Вона бачила контури його чола й носа. Почула спокійне дихання з його відкритого рота.

Незважаючи на те, що це здавалося недоречним, жінка відчувала збудливу пульсацію між власними стегнами. Вона просунула руку під ковдру, торкнувшись внутрішньої частини його стегна, торкнувшись кінчиками пальців його твердої чоловічості під час ранкової ерекції.

Ельжбета сповзла нижче, обхопивши його яйця і ліниво погладжуючи їх. Джакомо поворухнувся, і вона здогадалася, що він уже прокинувся. Вона підняла очі й зустріла його погляд. Він усміхнувся й погладив її щоку тильною стороною долоні.

– Несподіванка, — прошепотіла жінка йому на вухо. Він промурчав і торкнувся язиком її губ. Ельжбета провела пальцями вгору по неймовірно жорсткому вигину його члена, зупинившись на голівці, провела великим пальцем по його нижній, найбільш чутливій частині.

Венеціанець зітхнув і напружив живіт.

– Увійди на мене, — запропонував він.

– Із задоволенням, — вона встала з ліжка й осідлала його, трохи піднявши Джакомо сорочку.

Його руки ковзнули під тканину, схопивши її стегна та зовнішню частину стегон.

Ельжбета почала тертися нижньою частиною живота об його напружений член. Той був надзвичайно теплим і гладким, вона відчувала, як він пульсує під її клітором. Жінка ковзала по ньому все швидше й швидше, глибоко дихаючи ротом.

Джакомо підвівся, шукаючи її мокре нутро. Ельжбета вчепилася в нього й відчула, як він вковзає в її змащену соком щілину.

Рухаючи стегнами і стогнучи, вона підлаштувалася до розміру, який її ідеально заповнював.