В обіймах Казанови

– Кавалер Казанова насправді походить із Венеції, як ти дізналася?

– У монастирі у нас була сестра з Віченци, що недалеко від Венеції. Вона вчила нас французької мови і мала схожий акцент.

– Тоді я сам себе зрадив, — сказав Казанова з усмішкою.

– Хіба це не найпоширеніший вид зради? — в голосі Юлії прозвучала непокора.

– Є інший вид, такий же поширений і набагато приємніший, коли доходить до відносин між жінкою та чоловіком.

Ельжбета відчула, як Юлія напружилася під її долонею.

– Мені не личить слухати про такі речі, — відповіла вона, суворо дивлячись на Казанову.

Він просто ширше посміхнувся, дивлячись дівчині прямо в очі, поки та не опустила погляд і виявила, що сильно почервоніла.

Ельжбета кинулася на допомогу племінниці.

– У пана Казанови багато невідкладних обов'язків, ми обов'язково знайдемо час поговорити, - сказала вона і кинула на нього веселий погляд.

Джакомо поцілував руку Ельжбеті, а потім Юлії, яка — хоч і неохоче — дозволила йому це зробити, наслідуючи приклад своєї тітки.

Вони провели решту дня, спілкуючись і разом піклуючись про свого дядька.

Весь цей час Ельжбета намагалася знайти в Юлії якості, які могли б їй не сподобатися. Таким чином вона хотіла заспокоїти свою совість.

На жаль, дівчина була щирою, працьовитою і благородною жінкою, що аж ніяк не покращувало настрій Ельжбети.

Увечері, коли вона лягла спати, їй стало дуже погано, і це почуття ще більше її розлютило. І як би їй не хотілося вчинити належним чином, вона добре знала, що нічого не зможе з цим вдіяти.

Розділ 6

Юлія нагадала йому Ельжбету, але в молодшому, невинному варіанті.

Вона була стрункою, її шкіра була білою та бездоганною. Граціозні, вишукані та м'які рухи. Гарні блакитні очі сяяли на довгому обличчі, схожому виразом на Ельжбету, великі й жваві, але спокійні. Придивившись, він помітив більше схожості між кузинами - однаковий вираз обличчя, обриси губ, форма носа.

Спочатку він думав, що у нього все піде легко. Що може бути простіше, ніж спокусити незайману дівчину? Правда, Юлія була вдвічі молодша за нього, але в суспільстві, де така різниця у віці між подружньою парою була нормою, ця різниця між ними не була великою перешкодою.

Але те, що він вважав тривіальним завданням, виявилося надзвичайно нудним і невдячним. Кожного разу, коли він намагався здобути прихильність дівчини, вона безжально знущалася з його старань. Юлія, здавалося, була абсолютно несприйнятлива до полум’яних закликів, що зривалися з його вуст, а компліменти, якими він щедро вихваляв її красу, спливали з дівчини, як дощова вода зі скла. Здавалося навіть, ніби серце дівчини захищене обладунком, викуваним з її щирої релігійності та виховання в монастирі. Якби не непомітний вплив Ельжбети на племінницю, він був би готовий здатися і залишити надію спокусити дівчину.

На щастя, його нога заживала ідеально і з кожним днем боліла менше, тож він зміг зменшити дозу лаудануму, яку приймав. Окрім обов’язків, пов’язаних з доглядом за паном Леоном, він не мав інших справ і швидко став нудьгувати. Зазвичай, коли він знаходився в такому настрої, то кидався в азартні ігри або шукав нових жінок для завоювання. Однак у Шепетуві він не зміг розправити крила в обох цих напрямках.

В карти тут грали виключно для розваги, а будь-які азартні ігри на гроші були заборонені. Вже на другий день свого перебування Казанова став свідком того, як за наказом Мошинського двох конюх, спійманих на грі в кості, били палицями. Ще більше, ніж за картами, він сумував за інтимною близькістю жінок. Він швидко збагнув, що непоміченим пробратися до спальні Ельжбети у нього не було ніяких шансів, а вдень їх майже завжди супроводжував слуга. Тож йому довелося чекати нагоди, а тим часом вибрати одну з дівок, що працювали в маєтку. На жаль, пан Мошинський, як на зло, призначив йому потворну селянку, яка була не тільки невисокого зросту, але ще й ходила скривленою. Щоправда, кілька років тому в Авіньоні він позбавив цноти горбату карлицю, але на той час це був вчинок, викликаний його щедрістю, а також бажанням відчути щось незвичайне.

Заповідалося довге, нудне перебування, і Казанова вирішив скоротити його якомога більше. Щоб досягти цього, йому спочатку треба було знайти ключ до серця Юлії.

У Ельжбети були подібні проблеми. Прийшла зима, і Шепетув засипали сніги, а з ним прийшли люті морози і треба було постійно палити вогонь у печах і камінах. Дні зробилися короткими, наповненими роботою та обов’язками, а вечори – довгими та нудними. Заняттям жінки, на думку її дядька та пана Мошинського, мало бути вишивання на п'яльцях чи верстаті, або в'язання панчіх. Весело, аж животики луснуть.

Коли Ельжбета не доглядала за дядьком і за домом, у неї боли книги, які вона купила в варшавській книгарні.

Вона читала при свічках, лежачи в ліжку, а потім вночі їй наснилося, що вона таємно приймає у себе Джакомо, і вони кохаються до світанку. На жаль, коли вона прокинувся, все це виявилося лише приємним еротичним сном.