Вибрики Золотого Теляти (СИ)

- Що ж, - самовдоволено посм╕хнувся Володька, - не стану заперечувати, даремно часу я не втрачав, проштуд╕ював я нов╕тню нашу систему всю наскр╕зь, як кажуть, в╕д "а" до "я", ╕ можу тоб╕ сказати, що особливо вже такого нового в ц╕й систем╕ н╕чого й нема╓. Звичайно, назива╓ться багато чого тепер по новому, але суть, власне залишилася та ж сама. А от що я тоб╕ найголовн╕ше скажу про тепер╕шн╕й стан речей, так це те, що коли хочеш ти досягти чогось в будь-як╕й сфер╕, чи то в медицин╕, чи то в б╕знес╕, чи то в як╕й ╕нш╕й профес╕╖, якщо хочеш чогось досягти, то конче необх╕дно тоб╕ або мати якусь дуже близьку й дуже волохату лапу у влад╕, або самому пробиватись у владу. Хоча, власне, так воно було й ран╕ше, ╕ в цьому теж н╕чого особливо нового нема╓. Я от соб╕ вир╕шив, що кров з носу, що б там не було, чого б це мен╕ не коштувало, а я обов'язково буду пробиватись особисто у владу, обов'язково стану якимось депутатом, можливо, й не найвищого рангу, а депутатом буду - ╕ це мен╕ в медичних мо╖х справах дуже буде допомагати, т╕льки так можна тепер досягти повного усп╕ху. А щодо нового в тепер╕шньому житт╕, так слухай сюди, малий. От ти торочив тут мен╕ про в╕дпов╕дальних парт╕йних прац╕вник╕в ус╕ляких ранг╕в, про обкоми, райкоми, ЦК ╕ весь цей в╕дст╕йний мотлох ╕ непотр╕б, нема╓ вже н╕чого цього, все, нема╓ н╕яких райком╕в з обкомами, нема╓ н╕яких ЦК. Слухай сюди, те, що колись було райкомами, тепер назива╓ться районними державними адм╕н╕страц╕ями, те, що було обкомами, тепер назива╓ться обласними державними адм╕н╕страц╕ями, а от, наприклад, перший секретар центрального ком╕тету парт╕╖ по тепер╕шньому назива╓ться Президентом Укра╖ни. Зрозум╕в? Ще там щось напридумали, вс╕ляк╕ там "ВАТ", "МММ", абощо, та це так, др╕бниц╕, т╕льки щоб туману напустити, а взагал╕, то в основному все ╕нше так ╕ залишилось як ╕ ран╕ше. Зрозум╕в?

- Зрозум╕в, Вовчику, зрозум╕в, ох як зрозум╕в тепер я, - Славк╕в погляд св╕тився щирим захопленням. - Я зрозум╕в, ще вчора я був н╕ким, н╕чог╕с╕нько не м╕г второпати в цих нових часах, як╕ мене так лякали нев╕дом╕стю, а тепер бачу, що н╕чого страшного, як, власне, й н╕чого особливо нового нема╓. ╤ в╕дродив у мен╕ над╕ю ти, Володю, друже. Ох, який же ти, Вовчику! В мене просто нема╓ сл╕в в╕д захоплення! Ти такий, такий, просто неймов╕рно, який ти. Ти, Володю, обов'язково будеш тепер╕шн╕м великим начальником, як вони тепер, ти казав, називаються забув... А!.. Депутатом обласно╖ адм╕н╕страц╕╖ ти будеш, не менше. Та що там обласно╖, першим секретарем, тобто я хот╕в сказати президентом, ось ким ти будеш. Президентом!

- Та це ти вже, брате, щодо президента трохи переб╕льшу╓ш, - заперечив Володька, але з надзвичайно вдоволеним виглядом. - Хоча в тому, що я проб'юся у владу ти правий. Обов'язково проб'юсь. А з Г╕пократом, як ╕ з Богом, ми завжди порозум╕╓мось. ╤ за це треба випити, - в╕н взяв пляшку, перехилив ╖╖, але з пляшки н╕чого не витекло - Володька потряс ╖╖, щоб переконатися, що пляшка порожня, а пот╕м встав ╕ п╕шов за новою пляшкою.

Так вони вдвох пропиячили ц╕лу н╕ч ╕ п╕шли додому т╕льки п╕д ранок. Славко, п'янючий в дим, зал╕з до себе в хату трохи не навкарачки ╕ впав замертво на л╕жко. Таким п'яним, ╕ взагал╕ п'яним в╕н прийшов оце додому чи не вперше. Славко взагал╕ був байдужим до алкоголю, а останн╕м часом так ще й наполегливо займався спортом, готуючись до рекетирсько╖ кар'╓ри. Так що Славк╕в батько був наст╕льки здивований таким станом свого нащадка, що нав╕ть не став його пот╕м в╕дчитувати, а лише сп╕вчутливо запропонував Славков╕, розбитому похм╕ллям, розсолу. Вдячний Славко випив з половину трил╕трово╖ банки живодайного розсолу, а пот╕м зам╕сть того, щоб ╕ти займатися спортивною п╕дготовкою, заявив батькам, що тепер в╕н хоче стати л╕карем ╕ йде до б╕бл╕отеки за книжками, щоб готуватися до вступу в мед╕нститут, чим знову здивував батька з мат╕р'ю наст╕льки, що вони нав╕ть не спромоглися запитати у Славка, чим викликане таке його раптове р╕шення, а т╕льки в подив╕ перезирнулися.

6.

Зайве розпов╕дати, з якою фанатичною посвятою гарячий прихильник вс╕лякого добра Славко Пузик кинувся в полум'я беззастережного служ╕ння л╕карськ╕й справ╕. Збоку здавалося, що п╕сля Г╕пократа навряд чи був якийсь ескулап б╕льш в╕дданим свят╕й справ╕ допомоги недужим, ан╕ж Славко Пузик, який готовий був тепер на все, аби т╕льки йому вдалося стати на медичну стежку - так в╕н почав гризти гран╕т науки, аби не зр╕затися на екзаменах.