Вибрики Золотого Теляти (СИ)

- Сарпедон? - почувся тихенький голос Пузика-батька у нависл╕й п╕сля сл╕в батюшки мертв╕й тиш╕ храму. - Сарпедон? - ще тих╕ше й безнад╕йн╕ше перепитав в╕н, кидаючи на батюшку благальний погляд.

- За-пер-до-о-он! - повернувшись до Пузика-старшого, вибухнув у в╕дпов╕дь батюшка криком, який фатальним громом пролунав п╕д куполом храму. - За-пер-до-о-он! - ще раз пов╕льно повторив в╕н по складах, наближаючись до Пузика-батька й роблячи по одному кроку на кожен склад слова. - Запердон. - вже тих╕ше й спок╕йн╕ше, але в╕д цього лише б╕льш злов╕ще промовив в╕н над самим вухом старшого Пузика, котрому належало бути найщаслив╕шим ╕з людей, але його безнад╕йно схилен╕ голова й плеч╕ й розпачливо опущен╕ руки доводили ц╕лком протилежн╕ почуття.

Отак з"явився на св╕т ╕ отримав сво╓ ориг╕нальне ╕м"я Запердон, майбутн╕й батько Насерпуда. ╤ приблизно така ж сама ╕стор╕я повторювалася в род╕ Пузик╕в впродовж усього того часу, допоки московська православна церква, будучи найнад╕йн╕шою опорою рос╕йського самодержавства, повною м╕рою користувалася сво╖м статусом - в цей час народився ще й д╕д нашого Славка, д╕д, ╕м"я якого ми й не приводимо якраз тому, що народився в╕н в т╕ достославн╕ самодержавн╕ часи.

А треба сказати, що Пузики в╕дзначалися не т╕льки плодовит╕стю, а ще й тим, що цю свою плодовит╕сть вони збер╕гали протягом всього життя аж до майже похилого в╕ку, так що час м╕ж народженням найстаршого й наймолодшого з д╕тей в с╕м"╖ якогось ╕з Пузик╕в-батьк╕в був дуже значний, ╕ можна сказати, що м╕ж покол╕ннями Пузик╕в пролягали ц╕л╕ ╕сторичн╕ епохи. Особливо пом╕тним це стало останн╕ми часами, коли теч╕я ╕сторично╖ р╕ки значно прискорилась.

Так, наприклад, д╕д нашого головного героя Славка народився ще в епоху всевладдя поп╕в, а тому й отримав сво╓, не згадуване тут нами з етичних м╕ркувань, ╕м"я. Батько ж Славка Гервас╕й народився, коли його батько, тобто оцей самий Славк╕в д╕д був уже в досить поважному в╕ц╕, в часи, коли ╓дино можливим насильницьким способом у московськ╕й ╕мпер╕╖ владу захопили б╕льшовики, всерос╕йський самодержець був перейменований ╕з царя на генсека, а роль московського православ"я перебрала на себе компарт╕я. Московськ╕ ж попи, позбавившись всемогутньо╖ самодержавно╖ п╕дтримки, на додачу були ще й жорстоко пересл╕дуван╕, як смертельн╕ конкуренти, новоявленою владою, але все ж не в╕дразу втратили св╕й вплив, користуючись забобонами селян, як╕, не зважаючи на ате╖стичну пропаганду й прям╕ заборони, все ж ╕ надал╕ хрестили д╕тей, в╕нчалися й молилися, тобто справляли дореволюц╕йний рел╕г╕йний культ зам╕сть того, щоб служити культов╕ новопризначеного б╕льшовицькою владою божества п╕д дивною назвою Комун╕зм.

Так, наприклад, коли народився батько Славка Гервас╕й, радянська влада комун╕ст╕в, вже давно й беззаперечно опанувала простори колишньо╖ царсько╖ ╕мпер╕╖, але батько Гервас╕я, будучи на час народження свого останнього сина людиною вже дуже л╕тньою, майже похилого в╕ку, яка народилася ще за царських час╕в, н╕як не м╕г знехтувати обрядом хрещення свого новонародженого сина.

Й хоча щедр╕сть ╕ пишнота Пузикових п╕дношень батюшкам не зм╕нилася з╕ зм╕ною влади, батюшки, остер╕гаючись не лояльно╖ до них влади, все ж не наважувались так, як колись, безапеляц╕йно в╕ддячувати ╕менами за в╕дпов╕дн╕ могорич╕ на хрестинах. ╤ коли л╕тн╕й Славк╕в д╕д прин╕с свого новонародженого сина до храму для хрещення, то батюшка, спершу переконавшись, що вм╕ст кошика з могоричем, як завжди, вельми невт╕шний, довгенько думав, вагаючись з одного боку м╕ж бажанням вл╕пити цьому жад╕бному Пузику прямо в його нахабну пику в╕дпов╕дним до могоричу ╕меннячком для його сина, з ╕ншого ж боку м╕ж страхом перед радянською владою, яка, в свою чергу, могла б ул╕пити й самому батюшц╕ по саме н╕куди.

- Гервас╕й, - нарешт╕ визначився батюшка, вир╕шивши, що таке ╕м"я буде в╕дпов╕дним.

- А що, як радянська влада запита╓, що за Гервас╕й, чому Гервас╕й? - хитро примружившись, у в╕дпов╕дь запитав Пузик-батько, намагаючись за природною селянською звичкою за найменшу можливу ц╕ну виторгувати щось найб╕льш варт╕сне.

- А ти скажеш радянськ╕й влад╕, що Гервас╕й схоже на Гельвец╕й, а Гельвец╕й - то колись був такий французький ф╕лософ, який був матер╕ал╕стом, як ╕ комун╕сти, - в╕дпов╕в з деякою зловт╕шною ноткою батюшка, взявши кошик ╕з жалюг╕дним п╕дношенням.

Звичайно, батько Гервас╕я тод╕, зг╕дно з нагальним ╕сторичним станом, за допомогою у справ╕ надання ╕мен╕ новонародженому синов╕ м╕г би звернутися прямо до радянсько╖ влади, м╕г би просто сам придумати ╕м"я, але стан св╕тогляду тод╕шнього селянина все ж ╕ще не дозволяв так в╕дверто нехтувати батюшками на догоду ком╕сарам. ╤ батько Гервас╕я вир╕шив, що нехай вже Гервас╕й, все ж не Запердон. Таким чином в╕н н╕би збер╕г св╕тоглядний паритет, не образивши н╕ дореволюц╕йного Господа, н╕ пореволюц╕йного Комун╕зма, якому, власне до ╕мен новонароджених, на в╕дм╕ну в╕д його попередника, було й зовс╕м байдуже.