Вигнання в рай (СИ)

- Так, але Катерина Велика прийшла вже п╕зн╕ше, а мо╖м першим захопленням була все ж лед╕ В╕нтер. Але повернемось до того радянського ф╕льму про трьох мушкетер╕в, як прекрасно там поставлена й з╕грана роль лед╕ В╕нтер - я просто закохалася в не╖ з першого погляду. Особливо ж мене в цьому ф╕льм╕ вразила сцена, коли лед╕ В╕нтер вербу╓ одного молодого рел╕г╕йного фанатика для вбивства лорда Бек╕нгема, пам"ята╓ш?

- Так, пам"ятаю.

- Ця сцена так мене вразила, вона просто перевернула все мо╓ життя: я побачила, як легко, не витративши жодно╖ коп╕йки, а т╕льки досконально знаючи особливост╕ людсько╖ природи з притаманними ╖й пристрастями, проста слабка ж╕нка, використовуючи ц╕ знання й свою слабк╕сть, може запросто перемагати найсильн╕ших ╕з сильних св╕ту цього. Пам"ята╓ш, як там в╕ртуозно лед╕ В╕нтер, використовуючи його переконання, примусила того молодого рел╕г╕йного фанатика вбити лорда Бек╕нгема, не витративши при цьому жодно╖ коп╕йки. ╤ лорд Бек╕нгем таки загинув. А ще одне в╕дкриття, яке я зробила з цього - це те, що рел╕г╕йн╕ переконання людини дають найб╕льш╕ можливост╕ ман╕пулювати нею, ╕ чим глибш╕ ц╕ переконання, тим ширш╕ можливост╕ вони дають для ман╕пулювання. Це у нас, звичайних смертних, у тих, хто в╕дда╓ весь запал душ╕ на гамування сво╖х плотських потреб, в кого вс╕, так би мовити, духовн╕ сили поглинаються щоденними пошуками хл╕ба насущного - це таких людей дуже важко п╕дловити на якомусь душевному поруху, який би допом╕г отримати над ними хоча б тимчасову зверхн╕сть ╕ владу, щоб використати людину, примусити ╖╖ чинити не ╖╖ власну, а твою волю. Адже в звичайних людей, як кажуть, с╕м п"ятниць на тижн╕, ╕ якщо в них коли-не-коли й виникають хоч як╕сь душевн╕ порухи, то ц╕ порухи так╕ непевн╕, так╕ примхлив╕, так╕ скороминущ╕, ╕ знову ж таки поглинут╕ плотськими потребами, его╖змом ╕ п╕дозр╕лив╕стю, що такими людьми дуже, дуже важко керувати. Зовс╕м же ╕нша справа з людиною в╕руючо╖, тим паче глибоко в╕руючою, як от, наприклад, цей наш вчорашн╕й г╕сть Богданенко - з такими, навпаки, дуже, дуже легко впоратися, бо в них завжди т╕льки одна ╓дина душевна маг╕страль, ╓дине, так би мовити, духовне р╕чище, яким охоплене все ╖хн╓ ╓ство на вс╕ часи. ╤ варто такого ╓динов╕рного рел╕г╕йного фанатика т╕льки вдало обробити, торкнувши й зворушивши при цьому його найвищ╕ ц╕нност╕, вдало спрямувати й п╕дштовхнути його - ╕ все, в╕н ц╕лком у тво╖х руках, в╕н викона╓ найважч╕, найнеймов╕рн╕ш╕ тво╖ забаганки, аби лише залишитись в╕рним оцим сво╖м найвищим ц╕нностям, аби лише не зрадити самого себе ╕ сво╓ божество. Все тут залежить в╕д правильност╕ напрямку, в якому ти п╕дштовхнеш такого, як наш Богданенко.

- Зрозум╕ло, я завжди знав, що ти дуже розумна, нав╕ть занадто розумна, знаю, що ти дуже майстерно, просто в╕ртуозно волод╕╓ш мистецтвом словесно╖ екв╕л╕бристики, але яким боком все це стосу╓ться нашо╖ тепер╕шньо╖ справи?

- А таким боком, що, коли я прочитала те дось╓, яке ти з╕брав про нашого художника Богданенка, особливо ж д╕знавшись про його глибоку рел╕г╕йн╕сть, я в╕дразу ж згадала про лед╕ В╕нтер ╕ завербованого нею для вбивства молодого рел╕г╕йного фанатика - ц╕ ситуац╕╖ були наст╕льки схожими, ╕ ця схож╕сть була наст╕льки разючою й переконливою, що я в╕дразу ж зрозум╕ла, яким чином мен╕ таки вдасться примусити цього глибоко в╕руючого художника Богданенка прибрати з нашо╖ дороги мого дорогого дядечка. Б╕льше того, кр╕м глибоко╖ рел╕г╕йно╖ в╕ри й мистецького фаху, Богданенко ще до того й не останн╕й знавець бойових мистецтв, в╕н до того ж ╕ще й справжн╕й бо╓ць, воював в Афган╕стан╕, вбивав людей - а це все така вибухова сум╕ш, що варто лише вдало п╕д╕брати детонатор ╕ спритно його застосувати, ╕ вибух буде тако╖ сили, що... - оч╕ ╤ри гор╕ли захопленням. - Що зруйнувати можна все на св╕т╕. Я в╕дразу тод╕ побачила план наших д╕й, хоча лише в загальних рисах, але довести все це до досконалост╕ було лише справою часу, головне - побачити загальний принцип д╕╖. Хоча, звичайно ж, ╕ детальна розробка операц╕╖ важить дуже багато, з чим я до реч╕ теж справилася непогано, я думаю цього ти не будеш заперечувати, - вона хитро примружилася, подивившись Грин╕ в оч╕, на що той т╕льки посм╕хнувся. - А вт╕лення в життя? Вт╕лення в життя, нехай ╕ дуже добре розробленого плану, дуже непроста справа, я б сказала, жива й дуже складна справа - тут потр╕бна й мужн╕сть, ╕ вигадка, й артистизм, особливо ж здатн╕сть адекватно реагувати на непередбачуван╕ ситуац╕╖.

- ╤ це все, зову ж таки, ти, ти й т╕льки ти, ╓дина, незам╕нна й неперевершена? - Гриня розв╕в руки й ╕рон╕чно посм╕хнувся. - Завжди т╕льки ти одна.

- А х╕ба це не так? Х╕ба це не правда?