Вінні-Пух

— Це неправда, ти не жбурляв,— прошепотів Паць Пухові, щоб утішити друга.

— Мені теж так здається,— схвильовано озвався Пух.

— Іа-Іа — він завжди так,— сказав Паць.— А я особисто вважаю, що ти придумав якнайкраще.

Це трохи втішило Пуха, бо коли ти Ведмідь із тирсою в голові й думаєш про справи, то іноді виявляється, що думка, яка здавалася тобі дуже розумною, поки вона була в тебе в голові, стає зовсім не такою, коли вона виходить назовні й на неї дивляться інші. Чи так це, чи ні, але Іа-Іа був щойно в Річці, а тепер його там не було, отже, нічого поганого Пух не вчинив.

— Як же ти туди впав? — спитав Кролик, витираючи ослика Пацевим носовичком.

— Я не впав,— відповів Іа-Іа.

— Але ж як ти...

— Мене пхнули,— сказав Іа-Іа.

— Ой,— зацікавлено писнув Крихітка Ру,— тебе хтось штурхонув?

— Мене хтось пхнув. Я стояв на березі Річки й думав. Завважте — думав! — якщо хоч хтось із вас тямить, що означає думати. І раптом я відчув, що мене страшенно пхнули.

— Ой Іа! — зойкнули всі в один голос.

— А ти певен, що ти не посковзнувся? — розсудливо спитав Кролик.

— Авжеж, я посковзнувся. Коли ти стоїш на слизькому березі Річки і хтось зненацька тебе пхне у спину, ти неодмінно посковзнешся. Хіба може бути інакше?

— Але хто ж це зробив? — спитав Крихітка Ру.

Іа-Іа не відповів.

— Мабуть, то Тигра,— знервовано сказав Паць.

— А як, по-твоєму, Іа,— спитав Вінні-Пух,— то був жарт, чи хтось ненавмисне?..

— А я не встиг подумати, Пуше. Навіть на дні Річки я не встиг себе запитати: "Що це — дружній жарт чи якась випадковість?" Лиш коли я виплив на поверхню, то впевнено сказав: "Мокра справа". Якщо ви тямите, до чого я веду.

— А де був Тигра? — спитав Кролик.

Але перш ніж Іа встиг відповісти, за спиною в них затріщав очерет, і звідтіля вийшов Тигра.

— Привіт товариству! — весело сказав Тигра.

— Привіт, Тигро,— сказав Крихітка Ру.

Кролик раптом страшенно набундючився.

— Тигро,— врочисто мовив він,— скажи по-чесному, що оце щойно сталося?

— Коли щойно? — спитав Тигра, трохи зніяковівши.

— Коли ти пхнув Іа й він упав у Річку.

— Я не пхнув.

— Ні, ти пхнув,— понуро буркнув Іа.

— Ні, не пхнув. Я чхнув. Не "п", а "ч" — ап-чхнув. Мені просто закрутило в носі, а я випадково стояв позаду Іа-Іа й сказав: "Гррррра-а-а-апчччч-хи!!!"

— Що з тобою? — спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.— Не треба лякатися, Пацю.

— Це я з несподіванки,— тремтячим голосом промовив Паць.

— Бачите, а каже не пхнув! — озвався Іа-Іа.— А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже — хай собі Тигра живе в Лісі,— вів далі Іа-Іа,— бо це великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому — це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...

— Я не п-хав, я ч-хав,— уперто сказав Тигра.

— А хто тебе зна,— сказав Іа-Іа,— на дні Річки в цьому важко розібратися.

— Отож-бо й воно,— сказав Кролик.— Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.

Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять — це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.

Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, — день, коли щось треба зробити.

— Отже, справа така, Крістофере Робіне, — почав Кролик, — Тигра...

— Ніякий не Тигра, — заперечив Тигра.

— Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, — сказав Іа-Іа.

— Але ж він, мабуть, не хотів цього,— сказав Пух.

— Він просто такий стрибучий,— сказав Паць, — і нічого не може із собою вдіяти.

— Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! — запищав Крихітка Ру. — Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...

— Ну годі, годі,— сказав Кролик,— не можна говорити всім одночасно. Головне — що скаже на це сам Крістофер Робін.

— Я просто чхнув,— сказав Тигра.

— Він пхнув,— сказав Іа-Іа.

— Ну, може, я трішки п-чхнув,— сказав Тигра.

— Помовчте! — сказав Кролик, підвівши лапку.— Що думає про це Крістофер Робін? Ось що головне!

— Ну,— сказав Крістофер Робін, не зовсім розуміючи, про що йдеться.— Я думаю...

— Що-що? — сказали всі.

— Я думаю, що зараз ми всі разом підемо гратися в Палочки.

Так вони і зробили.

І вірите, Іа, який досі ніколи не грав у цю гру, вигравав найчастіше!

А Крихітка Ру аж двічі впав у Річку.