Вінні-Пух

Першого разу випадково, а вдруге зумисне, бо він побачив, що з Лісу виходить Кенга, і зрозумів, що йому все одно доведеться негайно йти спати. Тоді Кролик сказав, що й він піде з ним, а Тигра та Іа також пішли разом, бо Іа хотів розтлумачити Тигрі, як вигравати в Палочки ("Треба пускати палочку з вихилясом, якщо ти, Тигро, тямиш, до чого я веду").

Отже, Крістофер Робін, Пух та Паць зосталися на Мосту самі. Довго-довго вони дивилися вниз на Річку, не промовивши жодного слова, і Річка також за цей час не промовила жодного слова, бо їй було дуже спокійно та гарно цього літнього теплого дня.

— А Тигра загалом — друзяка хоч куди,— спроквола сказав Паць.

— Звичайно,— сказав Крістофер Робін.

— Усі ми хоч куди,— сказав Пух.— Це моя така думка,— додав він.— Хоч я не певен, що я не помиляюся.

— Звичайно, ти не помиляєшся,— сказав Крістофер Робін.

ПРИГОДА СІМНАДЦЯТА, У якій приструнчують Тигру

Одного р ізу Кролик та Паць сиділи на ґанку Пухової хатки й слухали розповідь Кролика. Сам Вінні-Пух також сидів разом з ними.

Був дрімотний літній полудень, і Ліс був сповнений чарівно-колискових звуків, кожен із яких, здавалося, казав Пухові: "Не слухай Кролика. Слухай мене". Отож Вінні-Пух умостився найзручніше, аби не слухати Кролика, і тільки час від часу розплющував очі й казав "Ого!", а тоді заплющував очі знову й казав "Еге", а Кролик раз по раз серйозно перепитував: "Ти розумієш мене, Пацику?" — і Паць так само серйозно кивав головою, аби показати, що він розуміє геть усе.

— Так от,— сказав Кролик, дійшовши, нарешті, до суті справи,— Тигра останнім часом так розплигався, так розстрибався — одне слово, став таким вискочнем, що його слід приструнчити. Як ти вважаєш, Пацику?

Паць сказав, що Тигра останнім часом таки справді дуже розструнчився, і коли можна придумати, як його приструнчити, це буде Блискуча Думка.

— Саме так я й думав,— сказав Кролик.— А що скажеш ти, Пуше?

Пух, здригнувшись, розплющив очі й сказав:

— Чудово!

— Що чудово? — спитав Кролик.

— Те, що ти казав,— промовив Пух.

Паць штовхнув Пуха ліктем у бік, і Пух, який відчував, що його дедалі дужче заносить у сон, повільно звівся на ноги й потроху став прокидатися.

— Але як ми це зробимо? — спитав Паць.— Як ми його приструнчимо?

— Треба дати йому добру науку! — рішуче сказав Кролик.

— Яку науку?

— Про те й мова — яку? — сказав Кролик.

Слово "наука" розбудило в Пухові якісь невиразні спогади.

— Там була така штука, що зветься "два-над-два",— сказав він. — Крістофер Робін якось спробував познайомити мене з нею, але нічого не вийшло.

— Що не вийшло? — спитав Кролик.

— Хто не вийшов? — спитав Паць.

Пух похитав головою:

— Не знаю,— сказав він.— Мабуть, нічого й ніхто не вийшли. А про що ми говоримо?

— Пуше,— докірливо сказав Паць,— ти що, не слухав, про що казав Кролик?

— Я слухав, але у вухо мені забилася якась пушинка. Кролику, повтори, будь ласка, все спочатку, гаразд?

Кролик завжди був готовий повторювати все що завгодно, отож він тільки й спитав, звідки йому почати повторювати, а Пух сказав, що, ясна річ, звідти, звідки йому забилася у вухо пушинка. Тоді Кролик спитав, коли ж це сталося, а Пух відповів, що він точно не знає, бо не дуже напружено слухав. Тоді у справу втрутився Паць. Він пояснив, що вони просто хотіли придумати, як приструнчити Тигру, бо, хоча й усі вони дуже його люблять, та ніхто не стане заперечувати, що Тигра так розстрибався, що став нестерпним вискочнем.

— А-а, розумію,— сказав Пух.

— Він так розстрибався, аж далі нікуди,— сказав Кролик,— і ось тепер він у нас пострибає.

Пух спробував щось придумати, але в голову йому лізло таке, від чого марно було б чекати користі. І він тихенько засопів собі під ніс таку пісеньку:

Якби Кролик
був з Тигру завбільшки -
і завдовжки,
й заввишки,
й завширшки,
А сам Тигра
був з Кузьку завбільшки -
чи завменшки,
завтоншки
й завнижки,
То ніякі вже ігри
баламутного Тигри
не лякали б ніскільки
друга Кролика...
ТІЛЬКИ,
Якби Кролик був зростом,
як кішка,
Ну, а Тигра... а Тигра,
як... мишка.

— Що там Пух сопе? — спитав Кролик.— Щось розумне?

— Ні,— сумно відповів Пух.— Безрозумне.

— Ну, а я вже придумав Думку,— сказав Кролик.— Ось яку: ми візьмемо Тигру в далеку подорож, заведемо його туди, де він ніколи не був, і начебто загубимо його там, а наступного ранку знову його розшукаємо, і тоді — згадаєте мене! — тоді Тигра буде вже зовсім не той, що був.

— Чому? — спитав Вінні-Пух.

— А тому, що він стане Скромним Тигрою. Тому, що він стане Сумним Тигрою, Смирним Тигрою, Маленьким і Ввічливим Тигрою, саме таким, який повсякчас повторює: "Ой Кролику, який же я радий тебе бачити!" — Ось чому.

— А чи буде він радий бачити мене й Паця?

— Аякже!

— Це добре,— сказав Пух.