Закоłот. Невимовні культи

Він біг щодуху, не обертаючись і не замислюючись, біг так, що ревіли перевантажені органо-синтетичні м’язи, перегріваючись і посилаючи відчайдушні сигнали керуючим системам про аварійне відключення. Дарма — перше, що зламав Зіверс, коли зрозумів, що з ворогом він нині лицем до лиця, це власні обмежувальні процедури. Але щоразу, коли він відчував, що викривлення простору-часу за спиною вщухає й віддаляється, щоразу, коли воно майже зникало з показників сенсорів, якимось неймовірним чином переслідувач знов з’являвся позаду, ще ближче, ніж був до того, відрізаючи його від наступного повороту, заганяючи в кут, мов сполоханого звіра.

Повернувши за ріг, він побачив вивернуте, мов вітролом, сплетіння труб, газоходів та кабелів, покручених та спотворених потужним вибухом. Вимкнувши магніти в підборах, Зіверс майнув крізь цей металево-пластиковий ліс, крізь вихори пари, диму та сріблястих іскор. Відштовхуючись, його нога застрягла між двох труб. Втративши рівновагу, тіло незграбно повалилося вперед, застрягла нога вигнулася й тріснула, не витримавши навантаження. Бризнуло їдкою рідиною з гідравлічного циліндра, замерехтіли повідомлення про ушкодження.

Дрібниці. Він усе ще на ходу. Вага в умовах мікрогравітації незначна, ушкодження — мінімальні. Треба тільки визволитися…

Ще один стрибок — і Зіверс пролітає над понівеченими рештками корабельного нутра. Затримка три секунди, не більше. Всього три секунди…

Фхатагва, Екзарх Катудги, проминув завал, викривляючи вихлопи газу та пари, закручуючи змії-кабелі навколо себе, наче елементи карликової сфери Дайсона. Він не затримався. Ані на частку секунди.

Професор, потрапивши в поле вампіра, завмер, борючись з новою потужною силою, потім захитався й повалився долілиць — аби тільки вперед, аби бодай нігтями вчепитися за виступаючі ієрогліфи, давні, як сам корабель. 労働 — Праця, 犠牲 — Жертовність, 繁栄 — Процвітання. Важка крапля рідини з охолоджуючого контура над головою повільно зірвалася та полетіла в бік Фхатагви.

Менш ніж за хвилину жрець-вампір остаточно затягнув професора Вольфрама фон Зіверса до своєї сфери. Безсилий, той уже не міг не дивитися — але не міг і бачити. Простір-час навколо зібгався, наче старе рядно, у його стоншеній тканині з’явилися діри, крізь які було видно інші місця та інші епохи. Зіверс відчував, як ті отвори засмоктують його, роздирають свідомість, витягують її. Для нього час майже спинився, ба більше — плин його відчувався водночас із декількох різних точок. Чиста інформація, якою був Зіверс, розтеклася по тих точках, втративши цілісність, в той час як оболонка, захоплена магнітним полем, що оберталося зі швидкістю, близькою до швидкості світла, розсипалася на елементарні частки, викинуті двома конусами випромінювання.

Фхатагва ще якийсь час лишався на місці, наче спостерігаючи, як падають краплі води, падають у нього — безкінечно довго, провокуючи розтягнуті в часі вибухи неймовірної сили десь у самому його нутрі, на дні гравітаційного колодязя в іншому всесвіті… а потім — зник, лишивши по собі тільки слабкі концентричні гравіхвилі та спопелілий дикий код.

Наступна крапля вже впала у напрямку від штучного центру маси корабля.

159 NMA - Дім з розбитого каменю -

Розбиваються краплі води об метал.

Тремтить Бог війни тілом.

Тенгрі замислено спостерігає, як на охолоджувальній трубці одна за одною набрякають краплі конденсату. Набравши ваги, вони падають — повільно та неквапливо у штучній гравітації. На трубі немає термоізоляційного шару; напевне, не відновили після ремонту — чи взагалі забули нанести. Ці дрібні недоліки цілком очікувані, коли йдеться про такого титана, як «Щасливий Журавель». Сімсот тисяч тонн маси, двадцять тисяч членів екіпажу, бойове крило із сімсот п’ятдесяти аерокосмічних апаратів. Материнський корабель настільки великий, що сама лише спроба його уявити може звести з розуму. Принаймні такою є легенда, яку переповідають старі — ті з екіпажу, хто перебуває на борту від самого початку. Велетенський розмір материнського корабля робить картину, що її спостерігає Тенгрі, майже природною. Кожної миті на «Щасливому Журавлі» кількадесят вузлів ламається, кількасот — очікують ремонту чи заміни, а тисячі — перевірки. Чергова крапля зривається з труби, вирушає у нетривалий політ і розбивається об рифлену металеву палубу. Візерунок протектора тут складається з ієрогліфів «Жертовність», «Праця» й «Процвітання», повторені тисячократно, наскільки вистачає палуби цього загорненого спіраллю каземату. Тенгрі підводить погляд, відчувши слабкий укол імпланта в зап’ястку. Незабаром розпочнеться тренування, і мережевий контролер, отримавши дані про місцезнаходження пілота та оцінивши час, необхідний для того, щоб дістатися до місця, відсилає імплантату сигнал-нагадування. Бо дисципліна й організованість — то є головні чесноти кожного імперського вірнопідданого. Навіть пілота Спеціального Ударного Загону.