Записки коменданта

Для кучмівської пропагандистської машини це був би добрий привід для крупномасштабної фальшивки, якби ми застосували силу. Однак декілька сотень молодих дівчат змогли досягти бажаного результату без будь-яких негативних наслідків, не залишаючи для штабу Януковича жодного аргументу. Водночас ці дівчата розкрили морально-психологічну слабкість прихильників Януковича, оголили методику їх вербування.

Цей епізод став для мене важливим уроком. Більше того, я зрозумів з цього моменту: революція піде іншим шляхом, тобто не зовсім таким, як я собі уявляв. Не буде жорстких сутичок і протистоянь, а буде поступове «заповнення простору» противника. «Противник стоїть - ми його тривожимо, противник відступає - ми наступаємо», - так, здається, висловився один китайський полководець. Такою буде наша тактика.

Минала друга година дня. Ми блокували Кабінет Міністрів. Тепер на наметах прихильників Януковича майоріли помаранчеві прапори. Наказу на штурм Кабміну ніхто не давав. Я передбачав, що атаки не буде, принаймні в найближчі години. Людей є достатньо, а наші хлопці втомилися, тому дав команду організованою колоною повертатись в Українській Дім.

У вирішальний момент ми були на передовій, а зараз треба дати людям відпочити до чергової тривоги.

У цей день вперше зв'язались з офіційним представником штабу. Роман Петрович прийшов у чітко визначений час. Я чекав його у кабінеті.

- Добрий день, Романе Петровичу.

- Добрий день, Андрію. Що, залишили Львівщину напризволяще?

- Тут, у Києві - головні події. Революції робляться в столиці.

- Скільки вас в Українському Домі? - обличчя представника штабу набуло зосередженого вигляду.

- Організованих сімсот. Усіх разом - поза чотири тисячі. У будинку чітко налагоджена охорона. Адміністрація Дому покинула робочі місця, та прості

працівники допомагають. Ми розгорнули тут медпункт, буфет і ще ряд господарських служб.

- Продукти, медикаменти маєте? - запитує Роман Петрович.

- Так. Після повідомлень у пресі нам підвозять воду, харчі та медикаменти. Найбільша проблема зі спальниками. Людям на чомусь треба спати. Ще - помаранчева символіка.

- Добре, допоможемо. Ви гарантуєте порядок в Домі?

- Так, у мене достатньо досвідчених людей.

- Остерігайтесь провокацій. Є інформація, що люди Януковича посилають своїх прибічників у наметове містечко і до вас. Щоб сіяти паніку...

- Думаю, дамо собі раду. Які в нас плани?

- Зараз треба людей нагодувати, зігріти, кого можна переночувати і, головне, тримати в будинку порядок. О першій ночі нарада у мене в наметі на Майдані.

Намет на Майдані - це насправді невеликий вагончик в самому центрі Майдану Незалежності. В ньому Роман Петрович щодня о 8 ранку і 1 ночі проводив наради з керівним активом протестних акцій.

З усього виглядало, що на сьогодні Роман Петрович не мав ще чіткого плану дій, як, напевно, не мав ніхто. Та прагнув якнайшвидше впорядкувати ситуацію. Втомлений, невиспаний, проте по-військовому зібраний, цілеспрямований. Ми з ним знайомі віддавна, та спільно працювати доводиться вперше.

Увечері Роман Петрович передзвонив і повідомив, що о 21.00 треба бути біля Кабінету Міністрів.

- Які наші дії?

- На місці повідомлять, там будуть депутати Верховної Ради. Вони все пояснять.

- Скільки потрібно людей?

- Максимально. Андрію, це дуже важливо. Кабінет Міністрів ми закріпили за Українським Домом. Ви, як комендант, відповідальний за блокування Кабміну. Будь-які радикальні дії необхідно узгоджувати.

- Добре. Ми будемо о дев'ятій на місці. Традиційний збір командирів. Доводжу до відома

інформацію і висловлюю свої міркування, що, очевидно, планується захоплення Кабінету Міністрів. Усі схвально сприймають таку можливість. Відразу вишиковуємо близько однієї тисячі людей і організовано вирушаємо до місця призначення. В Українському Домі залишається лише зовнішня і внутрішня охорона.

Біля Кабміну пікетувальників відносно небагато -декілька тисяч. Міліціонерів, навпаки, побільшало, кількома лавами вони вишикувалися по внутрішньому колу загороджень.