Читаем Записки коменданта полностью

Я дав доручення вивантажити м'ясо і пообіцяв, що до вечора для буфету дістану холодильник. Потім подякував дідові, настрій в якого змінився. Він радісно допомагав перенести м'ясо, пояснюючи, як його краще приготувати, безперестанку дякуючи. Для його сім'ї і для нього було дуже важливо хоч якось долучитись до перемоги революції. Я провів його до машини. Він пояснив, що мусить сходити на Майдан, аби побачити Ющенка, а потім додому. Десять годин на старенькому «Москвичу» до свого села, до своєї дружини, аби розповісти, як допоміг хлопцям у Києві, розповісти, що бачив Ющенка і що ми обов'язково переможемо.

Я таки дістав холодильники. їх надала для революції фірма «Росинка». Це надзвичайно допомогло у зберіганні їжі. Проблема полягала ще й у тому, що нам довелося забезпечувати продуктами ще ряд опорних пунктів революції. Особливо тих, які ми обладнали як місце ночівлі для протестувальників, котрі не могли уміститись в Українському Домі. Це були своєрідні філії. В деяких з них організовано ночували наші сотні. Таких об'єктів було більше десяти. їжа швидко розходилася як в Українському Домі, так і по об'єктах. Тому важко було спрогнозувати раціон харчування. Деяких продуктів було забагато, інших не вистачало. Харчуванням доводилося забезпечувати ще й пункти блокування адміністративних будівель. Оскільки залога Українського Дому була відповідальною за будівлю Кабміну, налагодили харчування учасників протесту біля Кабміну, а головне, «залізних» барабанників, котрі стали одним з яскравих символів революції.

Деколи до нас приходили власники київських ресторанів. Пояснювали, що на певний час закривають заклад для сторонніх відвідувачів і готові безкоштовно харчувати учасників акції протесту, повідомляли, куди можна прийти поїсти. Нас просили лише розподілити людей по змінах.

Гостро закарбувався в пам'яті випадок, коли один з таких власників - респектабельного вигляду молодий чоловік особисто попросив мене, аби я не забув відіслати до його ресторанчика людей, бо їхня кухня готує для нас найсмачніші страви. Я пообіцяв, що люди увечері будуть. Але - чергова тривога, чергова довготривала блокада Кабміну, очікування команди на штурм. Усі люди були задіяні в цій акції. В напрузі я забув повідомити власника ресторану, що нас не буде. Я не мав його телефону і пізніше навіть не зміг вибачитись перед ним. Донині відчуваю цю провину. Сподіваюсь, він зрозумів: нас відволікли невідкладні справи.

Найгірше було на останньому етапі, коли відповідальний Центрального штабу оголосив, що усі продукти треба здати в централізований склад, бо на об'єкти привозитимуть готове харчування. Продукти ми здали, а готових страв почали завозити у декілька разів менше від наших потреб, і то з перебоями. Тому буфети продовжували функціонувати до останнього дня роботи штабу Українського Дому.

ПРЕС-СЛУЖБА

Одним з важливих підрозділів Українського Дому була прес-служба. З перших днів цю ділянку курував один з моїх заступників Антін. Пізніше до роботи долучились професійні журналісти Петро і Зоряна, котрі налагодили самодостатню і активну діяльність прес-служби. Тут зареєструвалося понад 400 журналістів, котрі постійно потребували інформації. Не обійшлося без великого напливу іноземних представників мас-медіа. Постала нагальна потреба у перекладачах, які почали працювати у прес-центрі і вдень, і вночі. Протягом дня у нас інколи було до десяти англомовних перекладачів. На початках вбачалася тенденційність. Деякі телевізійники намагалися зафіксувати картинку, яка б компрометувала революцію. Особливо спочатку, коли в Українському Домі ночували понад шість тисяч людей. Тоді спали навіть на сходах. І звичайно, такі зйомки можна було б потім трактувати як завгодно. Я заборонив втручатися у роботу журналістів. Ми лише надавали їм супровід.

Прес-служба інформувала мас-медіа про потреби революційного штабу. Власне, завдяки таким повідомленням ми забезпечили постачання медикаментів і продуктів харчування.

Прес-служба, як і більшість інших служб, працювала цілодобово. Петро вдень, Зоряна вночі. На певному етапі навіть була ідея випускати власний бюлетень, проте до цього просто не дійшли руки.

ГОСПОДАРСЬКА СЛУЖБА

Величезне навантаження лягало на господарську службу. її завданням було отримати привезені продукти, речі, медикаменти, все здавати на склади, а потім раціонально розподіляти між Українським Домом та іншими об'єктами, які ми забезпечували. Керівниками цієї служби почергово були Ігор з Хмельницького, Віталій з Чернівців, Михайло зі Львова. Кожен з них очолив команду людей, котрі забезпечували роботу служби. Протягом дня доводилося постійно щось розвантажувати і завантажувати у машини, переносити і сортувати. Це справді була «каторжна» робота. Вона тривала цілодобово, і тому люди швидко виснажувались. Служба мала кілька підрозділів, що відповідали за забезпечення учасників революції усім необхідним. Склад розмістили в цоколі біля службового входу, використавши для цього гардеробну.

ЮРИДИЧНИЙ ЦЕНТР

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941
100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941

Само имя — БЕРИЯ — до сих пор воспринимается в общественном сознании России как особый символ-синоним жестокого, кровавого монстра, только и способного что на самые злодейские преступления. Все убеждены в том, что это был только кровавый палач и злобный интриган, нанесший колоссальный ущерб СССР. Но так ли это? Насколько обоснованна такая, фактически монопольно господствующая в общественном сознании точка зрения? Как сложился столь негативный образ человека, который всю свою сознательную жизнь посвятил созданию и укреплению СССР, результатами деятельности которого Россия пользуется до сих пор?Ответы на эти и многие другие вопросы, связанные с жизнью и деятельностью Лаврентия Павловича Берии, читатели найдут в состоящем из двух книг новом проекте известного историка Арсена Мартиросяна — «100 мифов о Берии».В первой книге охватывается период жизни и деятельности Л.П. Берии с 1917 по 1941 год, во второй книге «От славы к проклятиям» — с 22 июня 1941 года по 26 июня 1953 года.

Арсен Беникович Мартиросян

Биографии и Мемуары / Политика / Образование и наука / Документальное
100 мифов о Берии. От славы к проклятиям, 1941-1953 гг.
100 мифов о Берии. От славы к проклятиям, 1941-1953 гг.

Само имя — БЕРИЯ — до сих пор воспринимается в общественном сознании России как особый символ-синоним жестокого, кровавого монстра, только и способного что на самые злодейские преступления. Все убеждены в том, что это был только кровавый палач и злобный интриган, нанесший колоссальный ущерб СССР. Но так ли это? Насколько обоснованна такая, фактически монопольно господствующая в общественном сознании точка зрения? Как сложился столь негативный образ человека, который всю свою сознательную жизнь посвятил созданию и укреплению СССР, результатами деятельности которого Россия пользуется до сих пор?Ответы на эти и многие другие вопросы, связанные с жизнью и деятельностью Лаврентия Павловича Берии, читатели найдут в состоящем из двух книг новом проекте известного историка Арсена Мартиросяна — «100 мифов о Берии»Первая книга проекта «Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917–1941 гг.» была посвящена довоенному периоду. Настоящая книга является второй в упомянутом проекте и охватывает период жизни и деятельности Л.П, Берия с 22.06.1941 г. по 26.06.1953 г.

Арсен Беникович Мартиросян

Биографии и Мемуары / Политика / Образование и наука / Документальное
Клуб банкиров
Клуб банкиров

Дэвид Рокфеллер — один из крупнейших политических и финансовых деятелей XX века, известный американский банкир, глава дома Рокфеллеров. Внук нефтяного магната и первого в истории миллиардера Джона Д. Рокфеллера, основателя Стандарт Ойл.Рокфеллер известен как один из первых и наиболее влиятельных идеологов глобализации и неоконсерватизма, основатель знаменитого Бильдербергского клуба. На одном из заседаний Бильдербергского клуба он сказал: «В наше время мир готов шагать в сторону мирового правительства. Наднациональный суверенитет интеллектуальной элиты и мировых банкиров, несомненно, предпочтительнее национального самоопределения, практиковавшегося в былые столетия».В своей книге Д. Рокфеллер рассказывает, как создавался этот «суверенитет интеллектуальной элиты и мировых банкиров», как распространялось влияние финансовой олигархии в мире: в Европе, в Азии, в Африке и Латинской Америке. Особое внимание уделяется проникновению мировых банков в Россию, которое началось еще в брежневскую эпоху; приводятся тексты секретных переговоров Д. Рокфеллера с Брежневым, Косыгиным и другими советскими лидерами.

Дэвид Рокфеллер

Биографии и Мемуары / История / Образование и наука / Документальное