Засаднчі міфи ізраїльської політики

^{Джерело: P.S.702. Генрі Моннерей. "Переслідування жидів у східних країнах за даними Нюрнберзького процесу". C.D.J.C.1949.}

Все це жодним чином не пом'якшує злочини Гітлера. Насправді йдеться про заклик звернутися до очевидних фактів, від яких не можуть відвернутися навіть самі затяті прихильники тези про "знищення": Гітлер протягом двох останнього років війни, після Сталінграда, був доведений до розпачу — союзники своїми бомбуваннями зруйнували його центри воєнної промисловості, дезорганізували транспорт. Він був змушений мобілізувати нові ресурси, втративши свої заводи, і не був одержимий фатальною для його військових зусиль ідеєю знищити військовополонених, що були в його розпорядженні, і жидів — замість того, щоб змусити їх працювати, нехай у нелюдських умовах, на своїх підприємствах. Навіть Поляков у своєму "Катехізисі ненависті" (с.3) підкреслює це абсурдне протиріччя: "Було б більш рентабельно використовувати їх на найважчих роботах, тримати їх у резерві". Пані Ханна Арендт також показує безглуздість подібної операції:

"Нацисти робили щось прямо-таки марне, якщо не шкідливе для самих себе, коли в розпал війни, незважаючи на брак будматеріалів і прокату споруджували величезні та дорогі фабрики знищення і організовували транспортування мільйонів людей… У наявності протиріччя між цим образом дій і вимогами війни, що надає всьому цьому підприємству божевільний та химерний характер".

^{Джерело: Ханна Арендт. Тоталітарна система. Париж, 1972, с. 182.}

Але найбільш дивним є те, що такі витончені автори, як Поляков і Ханна Арендт, настільки затемнили свої мозки своїми апріорними установками, що не поставили під сумнів свої сюрреалістичні гіпотези та не звернулися до документів і фактів.

В Освенцімі-Біркенау перебували потужні підприємства фірми Фарбен-Індустрі (хімічні), Сіменс (транспорт), Портланд (будматеріали). У Моновиці (один з таборів-супутників Освенціма) працювали 10000 ув'язнених, 100000 цивільних робітників і 1000 англійських військовополонених.

^{Джерело: Німецькі злочини в Польщі. Варшава, 1946, т.1, с.37.}

З 1942 по 1944 рік з 39 таборів-супутників Освенціма 31 використовував ув'язнених як робочу сила, 19 з них у більшості жидів, 25 січня 1942 року Гіммлер послав наступну директиву генеральному інспекторові концтаборів:

"Підготуйтеся прийняти 100000 жидів… У найближчі тижні концтаборам будуть доручені важливі економічні завдання".

^{Джерело: No.020 і далі.}

У травні 1944 року Гітлер наказав використовувати 200000 жидів у якості робітників відповідно до будівельної програми Ягера та у рамках організації Тодта.

18 листопада 1943 року по СС був відданий наказ про видачу премій ув'язненим-жидам, що відзначилися в праці.

^{Джерело: Центр Музею Освенціму, 6-1962, с.78.}

Таким чином, мова йде не про щось "божевільне або химерне", а навпаки, про невмолимий реалізм. Але насамперед це надає додаткові аргументи щоб поставити під сумнів тези прихильників "теорії знищення".

б) Свідчення

На Освенцімському процесі, що проходив у Франкфурті з 20 грудня 1963 року по 20 серпня 1965 року у величезному театрі, як і належить політичної операції, перетвореної у великий спектакль, юридична мізансцена не змогла обійтися без того, що в обґрунтуванні свого вироку суд змушений був визнати, наскільки незначні матеріали він мав у своєму розпорядженні для цієї мети:

"Суду бракувало майже всіх джерел інформації, які зазвичай використовуються в карному процесі для вірного відтворення фактів у тому вигляді, у якому вони реально відбувалися в момент вбивства. Бракувало трупів жертв, звітів про розкриття, висновків експертів про причину смерті; бракувало слідів, залишених винними, знарядь злочину і т. д… перевірка свідчень була можливою лише в рідкісних випадках".

^{Джерело: стор. 109 обґрунтування вироку.}

Знаряддям злочину, відповідно до обвинувачення, були "газові камери". І це від них судді не знайшли аніяких слідів!

Їм, безсумнівно, було удосталь "загальновідомого факту" — майже так за часів полювання на відьом ніхто не насмілювався ставити під сумнів їх "злягання з дияволом", не ризикуючи самому піти на вогнище.