Житіє Моє

- Фігня це все, - не погодився Тангор. - Ви мене ще ретроспективним аніматором назвіть. Некромант – він і є некромант. Не розумію, що в цьому поганого!

Метью відчув, що починає пітніти, а день при цьому був вельми не спекотний. Чим він думав, коли ліз у справи чаклуна?

- А ви коли небудь людину проклинали? - не міг вгамуватися малий нахаба.

Тангор задер носа.

- Хлопче, я крутий без міри! Я можу проклясти навіть місяць, і він стане синім.

- Брешете!!! - обурилося чадо, яке давно не шмагали.

- Дивися. - Чаклун підняв з землі непримітний жовтуватий камінець. Невловимий рух, і нікчемна галька заграла веселково-блакитними переливами.

- Здоровсько! - ледве не застрибав на місці малий.

- Держи подарунок. Йди, мамі покажи.

Коли синочок втік, Тангор стиха поцікавився у Метью:

- Тобі скільки часу треба, щоби тут все закінчити?

- Півгодини.

- Хай буде година. Потім пообідаємо.

За годину набережну Танура можна було обходити вздовж, впоперек і зиґзаґами. Власне, так вони і зробили, тим більше, що штовхатися перестали зовсім. Молодший Райхан полірував дорослим мізки незгірш пересічного білого. Який же танурець пропустить нагоду розповісти приїжджому про чудеса Мису Штормів? І бойовий маг, якому наче треба би було бути дратівливим і нетерплячим, глибокодумно мугикав. Контраст між поведінкою Тангора і сподіваннями оточення був разючим.

«Дивна особа. Хоч бери і пиши про нього у «Вісник тонких станів», зараз якраз в некромантах сильна зацікавленість.»

- Що там? - між іншим поцікавився маг.

- Танурська відмілина.

- Я про жандарма.

- Там мертві! - одразу втрутився син.

- Са-оріотці намагаються добратися до Інгерніки плавцем і тонуть, - швидко пояснив Метью. - Після кожного шторму виносить два-три тіла.

- Гм. Символічно.

В чому полягає символізм ситуації, Метью запитатися не встиг: почав накрапати дощик. Прогулянку довелося терміново закінчувати, та і торговці стали розбігатися. Куратор відправив дружину з дітьми додому, а сам залишився виконувати свій обов’язок.

Зливу перечекали в кафе. З досвіду знаючи, що їжа спонукає чорних розслабитися, Метью старанно приправляв печеню вірнопідданою пропагандою.

- Це для вашого ж блага! - втолковував він підопічному. - Ніхто не зможе сказати, що ви зробили щось не так.

- Та правий ти, правий, - відмахнувся Тангор. - До того ж самому це робити трохи ризиковано. Мало шо!

Ризикований і, без сумнівів, заборонений ритуал виглядав як класична медитація з відкритим Джерелом – звичайна практика будь-якого чарівника. Якщо в її проведенні і були допущені якісь відхилення від дозволеного, куратор, знайомий з магією лише в теорії, виявити їх не зміг (інструментальний контроль також, імовірно, бо грізних вимог здаватися Метью так і не дочекався). Жандарм на відмілині ліниво чухав пузо і у їх біг навіть не заглядав – представникові влади просто на думку не спадало, що порушувати закон можна просто ось так, тупо, у всіх на очах. Але в тому, що з цею медитацією не все в порядку, куратор був певен – інакше чарівник не став би так старанно викреслювати поглинаючі контури і Якір – знак, який маги зазвичай використовують для порятунку себе самих.

Закінчивши з кресленнями, Тангор заховав у мішок саморобну лієчку з крейдяною суспензією (красиву заміну маркеру) і вручив кураторові парасолю.

- Руками не лізь, за мене не хапайся, якщо буде зверху крапати чи свічки задувати – прикриєш.

Сказав і пірнув у транс, залишивши Метью зображати на пляжі гриб-вовнянку (парасоля виявилася розмальованою концентричними кругами). Куратор чесно обдумав можливість наскаржитися на підопічного. Але що Тангорові скандал? Аксель його скорше за все прикриє, а от премію підлеглому може і не дати. І після цього хтось вам ще розкаже, що чаклуни – націлені лише на себе самітники.

Ну і пес з ними!

Метью надав своєму обличчю гордовито-поважного виразу і зробив вигляд, що завжди тут стояв. Навіть знайомі з ним люди не наважувалися поцікавитися, що це за дивні засідання тут на березі проводить чорний маг, і у всьому покладалися на людину з «нагляду». В кінці кінців, саме в цьому і полягала головна функція куратора – демонструвати оточенню, що все під контролем.

Медитація чаклуна затягнулася на годину, при цьому ні дощ, ні блискавки, ні оперативний загін НЗАМПІС його не вразили. Отямившись, Тангор старанно загасив свічки, зібрав у мішок огарки і змив з каменів сліди крейди. Весь цей час він мовчав і виглядав трохи приголомшеним. Метью уже почав підозрювати, що ніяких пояснень тому, що сталося, він не дочекається, але тут маг схопив його за плече.

- Ти думаєш, це відмілина? - Очі юнака гарячково блищали. - Ні, брате, це могила. Знаєш, скільки народу там лежить? Тишща!

- На відмілині? - Метью ніколи не чув, щоби там проводилися поховання. Природній хвилеріз забезпечував спокій усього Південного Узбережжя і гарантував Тануру найбожевільніші шторми на світі, але, за переконаннями дослідників, був абсолютно природнім.

- Ні, під нею, - трохи заплутано пояснив чаклун. - Добре, з місцем я визначився... Як у вас тут лише чорні живуть!