Житіє Моє

Для того, щоби попасти в центральну лабораторію НЗАМПІС, мудро розташовану в окремій прибудові, капітанові Беру довелося перетинати по діагоналі всю немалу будівлю поліцейського управління. Якби він сидів на начальственному другому поверсі, від цілі його б відділяли лише дві сходових клітки. Добравшись до місця, Паровоз відчув себе щасливчиком: очікуючи на розв’язання питання в своєму кабінеті, він встиг непогано виспатися, на відміну від усіх інших.

Сірий від утоми і постарілий років на десять Сатал сидів у кріслі для релаксації і сьорбав щось, що нагадувало погано заварний чай.

- День добрий! - обережно покликав паровоз.

Координатор не став тратити сили на привітання, Ну і біс з ним.

- Ми витягнули зі знаку відбиток аури, відібрали за каталогом п’ятдесят кандидатів, зараз порівнюємо.

 – А якщо він приїжджий? - практично поцікавився Бер. Чорні, звичайно, досить мобільні люди, сидіти на своєму городі, як то роблять білі, вони не люблять.

- Значить, не повезло, - байдуже відповів Сатал.

 – Я послав офіцерів до університету і по місцевих службах, запитатися, чи не з’являвся новенький. Все-таки – ініційований маг, такі волоцюгами не стають.

- М-м-м, - координатор приклав горнятко до голови, – а ще слідкуй, чи не з’являться на вулиці всякі диваки. Кільканадцять годин пройшло, уже час.

- В смислі?

 – А ти взагалі зрозумів, що сталося?

Паровоз невизначено смикнув плечами – з настільки екзотичними випадками потойбічного йому ще зіштовхуватися не доводилося, а доповідь експертів йому все ще не показали, власне, за тим і йшов.

Сатал величаво змахнув горнятком (на щастя, рідини там майже не залишилося):

- У поєднанні з насос-знаком Кайдани не придушують Джерело, а відривають його від Волі, яка ним керує. Енергетичні канали залишаються незамкнутими, ініційований маг в такому стані може спробувати отримати енергію ззовні.

Бер кивнув – це йому було відомо, але спалені на дрібний попіл тіла не надто скидалися на наслідки вампіризму.

- Якщо в цей момент якийсь потойбічний феномен запропонує себе в якості Джерела, то нежить отримає доступ до ефірного тіла мага, обминувши природні захисні механізми. Як гною в вену! В такому випадку зараження зупинити вже не можна, організм якийсь час впирається, але потім нежить повністю підкоряє собі оболонку і знищує її господаря. Якщо ми не знайдемо носія раніше, ніж його воля погасне, нам доведеться мати справу з тою штукою, що забавлялася в ангарі, так би мовити, напряму. В’їжджаєш?

Паровоз в’їжджав – його захисний костюм на таке був не розрахований. І при таких ризиках чорний щось нудив про карантин! Треба негайно сповіщати служби: тут простими казарменими солдатиками не обійтися, а щоби зібрати насправді сильну ударну групу, чистильникам потрібно буде більше часу.

- Сер, співпадіння є! – заглянув до кімнати молодший чаклун.

Координатор рвонув з місця так різко, що опинився в лабораторії раніше за капітана. На столах покотом лежали кристали запису і стосами – картонні коробки від них (слід сподіватися, їх потім не попереплутують). Чорний маг уже порівнював дві мутні кульки.

- У мене для тебе дві новини, хороша і погана, - почав Сатал.

- Йди ти...! - не витримав Паровоз. - Що там?!

- Схоже, це наш знайомець. Логічно. До чого дивний кристал...

- Не може бути!! Я же вчора ввечері до нього їздив!

Сатал тріпнувся:

- Що він робив?

- Здається, спав.

Координатор на секунду завмер:

- Так. Бери групу, їдь до нього. Я зараз ніякий, а тебе він знає. Спробуй напоїти його блокатором – це його єдина надія. Я буду дзвонити Фатуну – хай тягне своїх хлопців до міста.

Паровоз риссю помчав у гараж – оперативна група чекала лише команду на виїзд. Слід сподіватися, Сатал зуміє додзвонитися в «очистку». З магом, який замінив полковника Ґрокка, Бер ще ні разу не працював, але казали – толковий чолов’яга.

Я акуратно заплатив за трамвай, ввічливо привітався з консьєржкою і, взагалі, намагався чемною поведінкою компенсувати свій безумний вигляд. Не варто випробовувати людське терпіння більше, ніж необхідно! Пальці рук неприємно тремтіли, проходячи попри дзеркальні вітрини, я аж здригнувся – з відображення на мене дивився натуральний вар’ят. Фізичне здоров’я мага прямо залежить від душевного, а тут такі халепи, і одна за другою, одна за другою! Навіть у найсильнішого духом чорного є якась межа. Я наказав собі дивитися вперед веселіше і вирішив узагалі не пити кави – хімічні стимулятори в такому стані лише шкодять.

Ех, яка промашка вийшла з Лораном! Треба було просмажувати його помало, насолоджуючись зойками і розтягуючи агонію – більшої свині він мені би підкинути не зміг, навіть якби дуже хотів. А все чому? Тому що хтось, замість того, щоби звертатися до спеціалістів, займався самолікуванням. Думав собі, що само пройде. Ага, пройшло! Пішло і повернулося.

А Шереха ми виведемо.