Житіє Моє

- Навряд чи він хоч щось утне, - замислено протягнув капітан, - у нього зараз нове джерело прибутків. Нащо йому ризикувати?

Чорний маг якось дуже недобро подивився на капітана, і Паровоз пошкодував, що на ньому немає костюму вищого захисту.

- Признавайся, стерво, хто це?

- Е-е... Один студент, здається. Попереджую, доказів у мене немає!

- Та і біс з ним! Але це точно?

Капітан знизав плечима:

- У нього нестандартний канал. Був упійманий на незаконній практиці. Три роки жив у гуртожитку, за півсотні в семестр, зараз винаймає навіть не кімнату – квартиру, а костюми в нього такі, що мені на будь-який з них працювати не менше місяця. Родом з Краухарда. На початку року купив у «Плаза» чорний мотоцикл.

Згадувати випадок з кристалом Паровоз не став, так само як і те, що почав наводити довідки лише після того, як побачив, на кого перетворився замурзаний хлопчисько, готовий ганяти домовиків за двадцять крон штука.

- М-м, - містер Сатал блаженно замружився. - Познайом!

- Для чого? - насторожився Паровоз.

- В очі хочу подивитися, - старший координатор пойорзав у кріслі. – Не розумієш, чи що? Це ж геній! Самородок! Сорок чотири епізоди без всякої страховки і жодної осічки. У нормальних магів такого не буває. Просто другий Тангор, розумієш!

- Тангор ? - напружився капітан.

- Ну, так… Був такий координатор, років двадцять тому, нам на курсах всі мізки їм про... Гм... Теж десь тут служив.

Так ось чому ім’я студента здалося йому таким знайомим! Паровоз напружив пам’ять:

- Тодер Тангор?

- Точно. Звідки знаєш?

- Служили разом. Я тоді вже лейтенантом був.

До капітана Бера якось запізніло дійшло, що він майже вдвічі старший за свого енергійного начальника, а питання старшинства для чорних – слизька тема. Але пронесло.

Містер Сатал багатозначно підняв пальця:

- Теж геній був!

- Шкода, скінчив погано.

- Причому, через своїх, - лице координатора раптом стало жорстким. - Але зі мною такого не буде!

Капітан ввічливо промовчав. У кожного свої таргани в голові! Правда, хіба сам Бер не маячить змовами еліт? Всі вони з одної контори, а довга служби в НЗАМПІС давить на мозок.

- До речі, студента звати Тангор. Думаєте, родич?

- Всі Тангори – родичі. Але навряд чи близький, той координатор у Фінкауні жив.

Паровоз вдихнув... І видихнув – на те, щоби сказати координаторові про перезаписаний кристал, сміливості у нього не стало.

- Що? - підозрілого прищурився Сатал.

І після цього хтось скаже, що чорні зовсім не розуміються на людях!

- А вас все це не дивує? - випалив Паровоз перше, що прийшло йому на думку. – Я маю на увазі чистильники, ґоули, «сльози дракона» і все це – в одному місці після десяти років тиші? Майте на увазі, про вибрики Ґрокка не раз сигналізував, але реакції на них не було ні-я-ко-ї. Ніби так і треба. Та й пес з ним, з небіжчиком! У мене зараз всі камери «неформалами» забиті. І що характерно: половина з них – приїжджі. Жили собі жили, а рік тому чи коло того їм всім одночасно забагнулося їхати у Редстон. Просто фестиваль якийсь! Може, я афішу пропустив?

Старший координатор замислено нахмурився і склав руки хаткою:

- Є думка, - обережно почав він, - що частина подій, які тут зараз відбуваються, несе у собі сліди планування.

Та хто б сумнівався!

- Іноземці?

- Ні, свої.

- І що вони сподіваються з цього собі добути? - поцікавився капітан.

Містер Сатал знизав плечами:

- Владу. Гроші. Задоволення низьких інстинктів. Що ще можна добути, ловлячи рибу в каламутній воді? Не знаю, чи слідкуєте ви за політикою, - Паровоз розуміючи гмикнув, - але пропозиції «удосконалити» суспільний устрій Інгерніки поступають регулярно.

- І що, не можна дати цим розумакам по голові?

- На жаль, декларацією ідей і їх практичною реалізацією займаються різні люди, і доказати зв’язок між першими і другими нікому досі не вдалося. До того ж, спроби заборонити публічну дискусію стали б порушенням того самого устрою. Залишається займатися просвітою і припиняти конкретні спроби деструктивної діяльності.

Ніфіга собі «спроби»!

- А вам не здається, що давати їм пастися на волі якось.. лячно?

- Ризиків не уникнути, але суспільство повинно доказувати свою історичну спроможність неперервно, хоче воно того чи не хоче.

Чорний говорив про проблему так, ніби читав з папірчика, спокійно і відсторонено. Напевне, так він її і сприймав. Паровоз був звичайною людиною і думати таким чином не вмів. Що робити дітям, життя яких спотворюють фанатики-батьки? Випадковим свідкам, які страждають безвинно? Скільки з сорока тисяч жителів Нінтарка дійсно самі хотіли брати участь в масштабному магічному експерименті?

Координатор помітив тінь на обличчі підлеглого і кивнув.

- Будуть жертви. Але бажання уникнути жертв будь-якою ціною – це те, що якраз і вирізняє наших противників. Який результат воно дає, ви знаєте. Від нас вимагають все зробити так, щоби списки тих, хто постраждає, обмежувалися групою ризику.