Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород

Тарас Бульба: Повість / Пер. М. Садовського; Вступ, ст. Ф. Якубовського. — К.: Сяйво, 1928. — 188 с. — (Б-ка укр. повісті).

Тарас Бульба: Історична повість / Пер. В. Супранівський. — 2-ге вид. — Коломия: Ока, 1929. — 204 с.: іл.

Тарас Бульба / Пер. А. Василька // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1930. — Т. 2. Миргород.

Тарас Бульба / Пер. А. Василька. — X.; К.: Книгоспілка, 1930. — 146 с. — (Б-ка для всіх).

Тарас Бульба // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 19 3 5. — С. 147‒207.

Тарас Бульба: Повість. — К.: Молодий більшовик, 1937. — 217 с.: іл. — (Рос. класична літ.).

Тарас Бульба: Повість // Гоголь М.В, Вибрані твори. — К., 1946. — С. 131‒230.

Тарас Бульба / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1948. — С. 63‒161.

Тарас Бульба: Повість / Пер. А. Хуторяна. — К.: Держлітвидав, 1951. — 146 с.

Тарас Бульба / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 296‒413.

Тарас Бульба: Повість / Пер. А. Хуторяна; Іл. М. Дерегуса. — К.: Держлітвидав, 1952. — 138 с. + 15 л.: іл.

Тарас Бульба. — К., 1958. — 97 с.

Тарас Бульба / Пер. А. Хуторяна. — К.: Молодь, 1969. — 126 с.

Тарас Бульба. — К.: Веселка, 1971. — 123 с.

Тарас Бульба: Повість / Пер. А. Хуторяна; Іл. М. Дерегуса. — К.: Дніпро, 1984. — 93 с.

Тарас Бульба / Редакція І. Малковича та Є. Поповича на основі перекладу М. Садовського // Гоголь М. Тарас Бульба / Передм. Т. Гундорової; Післямова В. Яременка. — К., 1998.

Тарас Бульба: [Повість] / Микола Гоголь; Пер. з рос. В. Шкляр. — К.: Дніпро, 2003. — 163 с. [3-тя паг.]: іл., портр. [Текст парал.: укр., рос.].

Тарас Бульба: [Повість] / Микола Гоголь; Пер. з рос. Василя Шкляра. — Львів: Кальварія, 2005. — 101 с.

Тарас Бульба: [Повість] / Микола Гоголь; Пер. з рос. [Післямова, комент. В. Яременко. — 2-ге вид., доопрац.]. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. — 286 с. [1-ша паг.]: іл., портр.; 24 см. — (Серія «Книги, які здолали час»). — Зміст: Тарас Бульба; Ніч проти Різдва; Вій.

Тарас Бульба: Повість. Шинель: Оповідання / Микола Гоголь; [Упоряд. Є. Федорів]. — Львів: Червона калина, 2006. — 215 с. [2-га паг.]: портр. — (Серія «Світ шкільної читанки»; кн. 19).

Тарас Бульба: Повість / Микола Гоголь; [Худож. В.І. Лопата]. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2006. — 223 с.: іл., портр.: 30 см. — (Серія «Пізнавай і шануй свій край»). [Текст парал.: укр., рос.].

Тарас Бульба: Повість: [Пер. з рос.] / Микола Гоголь; [Іл. В. Лопата]. — К.: Владослов, 2006. — 126 с. [1-ша паг.]: іл., портр.

Тарас Бульба: [Для серед. шк. віку] / Пер. з рос. А. Ніковського; Іл. Михайла Дерегуса. — К.: Школа, 2007. — С. 5‒167: іл. — (Моя улюблена книжка).

Вій

Уперше повість надруковано у другій частині збірника «Миргород» (СПб., 1835).

Початок роботи над твором припадає на другу половину 1833 р., якщо орієнтуватись на чернетку рукопису із записника. Готуючи другий том зібрання творів (1842), Гоголь суттєво переробив текст повісті, зокрема скоротив опис появи у церкві «гномів» та змінив закінчення.

Одним з найбільш дискутивних у гоголезнавстві до сьогодні залишається питання фольклорних джерел твору. Вказівка Гоголя у примітці («В і й — є колосальний витвір простонародної уяви. Цим іменем називають у малоросіян начальника гномів, у якого повіки на очах йдуть до самісінької землі. Вся ця повість є народна оповідь. Я не хотів ні у чому змінювати її і розказую майже з тією простотою, як чув») протягом століть спонукала дослідників до пошуків фольклорних витоків, змушуючи констатувати їхню відсутність, принаймні, брак прямих аналогів та прототипів (див.: Воропаев В. Вий // Гоголь Н.В. Собр. соч.: В 5 кн., 7 т. — Кн. 1, т. 1, 2. — М., 2006. — С. 710‒711.

Вій є породженням питомо української демонології. Як справедливо зазначав Гоголь, він уважається старшим над усією нечистю, її найжахливішим представником. Довжелезні повіки, що сягають землі, та кошлаті брови бережуть його від сили хреста й магічного кола. Вони ж рятують і від його вбивчого погляду, бо важелезні повіки він не в змозі підняти сам і на допомогу приходять демони з вилами. В українській міфології Вій відомий також під іменем Шолудивого Буняки, про що писав ще І. Галятовський. Як зазначається, «фольклорна пам’ять зберегла цей персонаж не тільки на Галичині, а й на Волині, Поділлі, Центральній Україні» (Войтович В. Українська міфологія. — С. 72, 602). Згадує ім’я цього міфологічного персонажа Б. Успенський, пояснюючи його етимологію обрядами плетіння — «витья» вінків як ритуального жертвоприношення для захисту від нечистої сили (Успенский Б. Филологические разыскания в области славянских древностей. — С. 178).