Читаем Знахар полностью

І ось з цією нормальною польською родиною він мав сісти за пізню вечерю. Його чекали, привітали, поплескали по спині, дали легенько підкріпитися, а тепер сало, шинка, хрін. Звичайно ж, тато дістав пляшку горілки з медом, брат – чарки, і почалося застілля. Нічого особливого, просто їмо, п'ємо, розмовляємо.

– Їж, синку, шийку, – сказала мама, і Кшисєку одразу ж пригадалася якась вистава в кабаре. Гість, іноземець, розповідав, як він вперше потрапив до Польщі. Він сидів у літаку авіакомпанії LOT і мав враження, що переплутав літак. Він кілька років вивчав польську мову, але тут нічого не зрозумів. А все тому, що стюардеси звернулися до нього з такими словами: "Може кавки, чайку, чи, може, бутербродик або хоча б пивка?". Самі зменшувально-пестливі слова. Чи є ще якась інша нація, яка має стільки зменшувально-пестливих слів, як ми? Ще ніколи такі речі не займали його думки. До цього моменту. Він зібрався з думками, за три чверті до смерті... Голова трохи закрутилася, і він обережно схопився за стіл. Не думаю, що хтось помітив. Він завжди міг списати це на батькове вариво, на те, що від настоянки його нібито закрутило.

– Що ж, у нас останній раз такий незвичайний небіжчик трапився. – Це почалася чергова розповідь мого брата про нелегке життя польського поліцейського. – Дзвонить жінка і каже, що в сараї висить чоловік. Самовбивця, без проблем, їдемо. А там чувак не на ремені, не на мотузці, не на чомусь подібному, а на ланцюгові. Перша теорія була, що це самовбивство. Але щось нам, курва, не пасувало.

– Марек, що за вирази.

Мама не любила, коли троє її чоловіків висловлювалися лайкою.

– Вибач. Але самогубство на ланцюгу? Що, не мав ременя чи мотузки? Ланцюг не затягується, ти просто висиш, як цей окіст, і з тебе повільно витікає життя. Так вішали відьом і дітовбивць, про це нам розповідали в Щитно.

– Може це був відьмак? Чи дітовбивця?

Мама поставила на стіл смажену ковбасу з цибулею.

– Можливо, – зауважив Марек. – Той тип торгував якимись зіллями в Інтернеті, але він ніякий не чаклун. Нам здається, що щось пішло не так у бізнесі і хтось потурбувався про нього, бо під час розтину знайшли сліди того, що руки і ноги були зв'язані.

– Значить, чаклун, – зробила висновок мама, – як той, про кого блондинка з TVN сьогодні говорила.

– Яка ще блондинка? – здивувався батько, наливаючи по чарці.

– Я навіть записала. – У мами була приставка з функцією запису, і вона все записувала, не дивлячись потім нічого. – Я тобі увімкну. – Вона помайструвала з пультом і, дійсно, пустила запис.

– То ви щось на кшталт секретарки? – запитала журналістка у сексуальної блондинки.

– Холера, не з самого початку, – засмутилася мама.

– Облиш, бо знову не так щось зробиш, – пробурмотів батько.

– Я дружина Якуба, але так, я займаюсь обслугою клієнтів, – відповіла блондинка, і Кшисєк мусив зробити висновок, що це була теличка ще та.

– То це ви вирішуєте, кого вилікує ваш чоловік? – допитувалася журналістка.

Запанувала хвилинна тиша, яку порушила мати:

– Вона дружина цілителя, який вилікував дружину президента.

Кшисєк щось чув про цей випадок. Дружина президента захворіла, народ вже практично поховав її, як раптом знайшлася цілитель, який зекономив Канцелярії Президента витрати на похорон. Звісно, ксьонжзи лютували зі своїх амвонів, лікарі професійно кивали головами, сотні експертів мали що сказати. Тим часом блондинка терпко посміхнулася і відповіла журналістці:

– Розумію, що ваш канал живиться дешевими сенсаціями, а рівень журналістики рідко виходить за межі нижньої частини вигрібної ями, але я побережу всім нерви. Не я вибираю, а мій чоловік. І випереджу ще одне питання: він не бере за це грошей, він просто допомагає людям.

– Але не всім.

– Ви маєте рацію, не всім.

– Зрештою, він міг би допомогти кожному, хто до нього звернеться. Хіба це не лицемірство?

– Лицемірство? Дозвольте мені сказати вам ось що. Нещодавно я дивилася трансляцію концерту за участю президента. Гала-концерт на честь "Шляхетної посилки"[7]. Президент підтримував ініціативу допомоги найбіднішим, розсилання різдвяних посилок для найбідніших. Це ж скільки треба мати нахабства, наскільки треба бути нахабним, щоб глава держави приймав участь в такий гала-вечірці! Напевно, організація цього концерту коштувала набагато більше, ніж вся акція, не кажучи вже про те, що Президент розігрує цирк з даруванням подарунків, одночасно виділяючи мільйони на Храм Провидіння Божого. Від цього нудить.

– Ви тут теж в цирк бавитеся...

Журналістка намагалася врятувати ситуацію, але блондинка не відпускала:

Перейти на страницу:

Похожие книги

Убить Зверстра
Убить Зверстра

Аннотация Жителей города лихорадит от сумасшедшего маньяка, преступления которого постоянно освещаются в местной печати. Это особенно беспокоит поэтессу Дарью Ясеневу, человека с крайне обостренной интуицией. Редкостное качество, свойственное лишь разносторонне одаренным людям, тем не менее доставляет героине немало хлопот, ввергая ее в физически острое ощущение опасности, что приводит к недомоганиям и болезням. Чтобы избавиться от этого и снова стать здоровой, она должна устранить источник опасности.  Кроме того, страшные события она пропускает через призму своего увлечения известным писателем, являющимся ее творческим образцом и кумиром, и просто не может допустить, чтобы рядом с ее высоким и чистым миром существовало распоясавшееся зло.Как часто случается, тревожные события подходят к героине вплотную и она, поддерживаемая сотрудниками своего частного книжного магазина, начинает собственный поиск и искоренение зла.В книге много раздумий о добре, творческих идеалах, любви и о месте абсолютных истин в повседневной жизни. Вообще роман «Убить Зверстра» о том, что чужой беды не бывает, коль уж она приходит к людям, то до каждого из нас ей остается всего полшага. Поэтому люди должны заботиться друг о друге, быть внимательными к окружающим, не проходить мимо чужого горя.

Любовь Борисовна Овсянникова

Про маньяков