Знахар

– Ні, те, що ми врятували дружину президента, чудову людину, яка насправді не має великого права голосу в цій країні... або у власному шлюбі, – це вже інша справа. Я прийшла сюди лише для того, щоб сказати одне: якщо хтось із вас захворів, потребує допомоги, пишіть моєму чоловікові. Адреса – [email protected]. Мій чоловік, з певних причин, не може допомогти всім, але він постарається надати підтримку якомога більшій кількості людей. Гроші не обов'язково мати при собі, тому що ми їх не беремо. – Блондинка посміхнулася глядачам, а потім подивилася в очі ведучій. – Ви не заробите на мені жодного балу в резюме. Вам навіть не варто вести колонку гороскопів у шкільній газеті. Ви – пам'ятник занепаду медійної етики та журналістської доброчесності в Польщі. Сподіваюся, що так само, як колись пам'ятники Леніну і Дзержинському були скинуті під оплески робітників верфі, ви теж опинитеся на смітнику історії. І дякую вам усім. І пишіть. До побачення.

Блондинка встала, залишивши ведучу в такому стані роздратування, що на її обличчі з'явилися великі червоні плями, і це незважаючи на ретельний макіяж. Ветеранка інтерв'ю, яка витирала своїми шпильками коридори чи не всіх телеканалів країни, була повалена на підлогу аматоркою і вилетіла з ефіру в першому ж раунді. Мабуть, вона зробила кар'єру завдяки своїм зв'язкам, татусеві, офіцеру Міністерства внутрішніх справ у золоту добу комуністичної Польщі, та вмілому володінню власною дупою, адже ні зовнішністі, ні таланту в неї не було.

– Браво цій жіночці!

Отець запропонував тост, і всі швидко перехилили чарку.

– Цей знахар, без сумніву, зробить собі рекламу, – сказав Марек.

– Яку ще рекламу? – обурилася мама. – Жінка сказала, що справа не в грошах.

– Мамо, не будь наївною. – Марек завжди включався в розмову після кількох чарок. – Завжди йдеться про гроші. Знаєш, скільки люди заплатять знахарю? Скільки захоче. Той мудак, що висів на ланцюгу, брав по кілька тисяч злотих за баночку дурної мазі. І дурні люди купували. Напевно, хтось із них розізлився, коли ця штука йому не допомогла, і повісив його. Ми розглядаємо таку опцію.

– Про хворих ти мені нічого нового не скажеш. Я вже тридцять років у лікарні.

– Хворих лікуй, спраглих напувай, – сказав батько, наливаючи ще по одній.

– Не пий так багато, – машинально промовила мама, снуючи між холодильником і плитою. – Зараз будуть яйця з майонезом.

– Заспокойся, мати. – Батько махнув рукою. – Така наливка тобі на користь. Мед, імбир, ізюм. Одне тільки здоров'я.

Цікаво, чи мені це допоможе, подумав Кшисєк. Відколи він себе пам'ятає, мати бурчала, що вони п'ють забагато, батько применшував значення цієї проблеми, і врешті-решт мати випивала кілька чарок і починала танцювати та співати. Так, під музику, що лунала зі старого касетника, в коридорі будинку починалися танці. Зазвичай все було нормально. Батьки страшенно кохали одне одного, і він заздрив цьому коханню, як нічому іншому в світі. Це була любов, про яку він мріяв, але навряд чи міг її отримати. Але якби це був американський фільм, то зараз мала б з'явитися прекрасна дівчина, яка вирішила б підсолодити його останні дні життя. Вони кохатимуться, робитимуть усілякі божевільні речі, а потім він помиратиме на лікарняному ліжку, а вона в цей час буде в сусідній кімнаті обіймати їхнього новонародженого сина. На жаль, Голівуд з'являється в житті звичайної людини лише тоді, коли на неї нападуть або спиздять машину з-під дому.

Кшисєк випив ще одну склянку медовочки (знову паскудне зменшувальне), пробурмотів щось про втому, а потім пішов до своєї кімнати. Він знав, що розмова незабаром зійде на політику, потім на спорт, потім почнуться сімейні спогади, як-от про чорношкірого, знайденого в кущах під час вечірки. Сьогодні він не мав на це сил, та й навряд чи це була найкраща нагода повідомити родині новину про свій стан. Тому, напевно, саме час було написати електронного листа знахареві.

Йому було соромно перед самим собою, що він пише переважно через цю звабливу білявку, а не через свою хворобу. Сором і страх перед всемогутнім Богом, який все бачить і чує, вкорінені роками католицького виховання, знову з'явилися в ньому. Бородатий старець, мабуть, сидів зараз на своєму троні і гнівно морщив чоло, бачачи, як Кшисєк мріє про вродливу жінку, та ще й заміжню, а не про своє одужання. О ні, хлопче, я повинен був врятувати тебе, але ти помреш, як собака з прекрасною пухлиною в мозку. Ти повинен був пройти шлях Йова, я вже ставив на твоєму шляху неопалиму купину, я вже посилав ангела з планами ковчега, а ти все проєбав. У тебе в голові тільки дупи. Здихай. Амінь.

Пішов ти, чувак! – підбадьорений медовочкою, він був здатен дивитися в очі навіть Всевишньому. У нього трохи паморочилося в голові, але він все ж таки відкрив ноутбук і швидко набив кілька речень.