Знахар

Мене звати Кшисєк, я невиліковно хворий, і навіть ви не можете мені допомогти, немає такого варіанту. Так каже доктор Радзішевський. Я просто хотів сказати, що ваша дружина - першокласна, я можу повірити у всілякі чудеса, коли дивлюся на неї. Зрештою, це незаперечний доказ існування Бога. Я теж так вважаю. Насправді гарна дупа. Заздрю.

Усього, Кшисєк.

Він ще якусь мить роздумував, а потім натиснув "Відправити". І завмер. Бож електронні листи отримувала вона. Так вона сказала по телевізору. От же ж зробив з себе дурня. Джізас. Мало того, що він був смертельно хворий, так ще й міг висміювати себе, як нікому не пристало. Що ж, дякую тобі, сраний Інтернете. Пишемо швидко, не думаємо, відправляємо. Зазвичай, пишучи на папері, він десять разів перечитував текст, перш ніж відправити, і завжди міг розбити скриньку і витягнути лист до того, як його заберуть на пошті. Він завалився в ліжко і, ведучи душевну битву з Богом, з самим собою, перестрибуючи хвилі сорому, що набігали разом з прибоєм страху - заснув.



Звісно, похмілля ранком не було. Ні, після батькової медовочки його не мало права бути. Вся сім'я вже збиралася разом на сніданок. У брата колись була дівчина, яку він кілька разів приводив додому. Вона сміялася, що тут тільки їдять. Одного разу, в момент відвертості, вона сказала більш-менш так:

"Ви збираєтеся разом на сніданок, який їсте дві години, потім годину прибираєте за собою, а потім одразу готуєте обід. Звісно ж, за обідом йде медовочка, тож все це займає близько трьох годин. Потім короткий сон для чоловіків, жінки пораються на кухні, а потім не залишається нічого іншого, як повільно сісти за стіл і повечеряти. Я хочу сказати, що ви вечеряєте в звичайному будинку, у вас класична вечеря. Так, саме так виглядає вечеря. У мене тут дупа виросте, як у старої циганки".

Це була її остання вечеря. Вона пішла від Марка, і Кшиштоф був шокований, що вона так довго його терпіла. Розумна, освічена дівчина, а вчепилася в його брата. Чому він був з нею, було зрозуміло. Брат сам якось сказав йому за пивом: "Чувак, вона з хуя пропелер робить". Ну так, незаперечна перевага.

Тож сніданок розпочався класично: повний стіл жратви, великі чашки з чаєм і кавоварка. Він їв, пив і брав участь у дискусіях, час від часу перевіряючи пошту на мобільному телефоні, але відповіді не було. Ні того дня, ні наступного, ні до кінця тижня.

У вільні хвилини між прийомами їжі він запрягав дядька Гугла і шукав інформацію про знахаря. Єдине обличчя, яке з'явилося, належало тій білявці, яку він відтепер міг називати Веронікою Новаковською. Саме вона виступала на публіці, контактувала з хворими, вирішувала всі питання, як офіційні, так і фінансові.

І ось тут можна починати перераховувати конспірологічні теорії. Журналісти двох головних таблоїдів Речі Посполитої з надшвидкістю повідомляли про різного роду факти. Журналістське розслідування довело, що ніякого пана Новаковського не існує. Все це – велике наєбалово. Вероніка хоче стати знаменитістю, зробити собі ім'я і косити бабло. Разом з акторками нижчого ґатунку вона хоче, нібито випадково, швендяти галереями і фотографуватися.

Після того, як перша леді, Йоанна Слодковська, вилікувалася від раку підшлункової залози на дуже пізній стадії, все змінилося. Наполегливі журналісти встановили, що цілителькою була сама Вероніка, а все інше - димова завіса. Церква висловлювалася на цю тему мов міфічний звір з сімома головами і сімома хвостами. Кожна голова говорила щось своє, кожна, без винятку, не мала жодного сенсу. Одні бачили в цьому руку Бога, інші - сатани, знахара обпльовували, відхрещувалися від нього або підносили до небес.

Взагалі, Кшисєка завжди дивувало, що така потужна організація, як католицька церква, не може найняти фахівців з піару та маркетингу заради ребрендінгу своєї установи. Час від часу якийсь монах, священик чи інший одержимий католик виступав і ніс таку маячню, що, якби Бог існував, він би неминуче бахнув у цього ідіота блискавкою з неба. Вони критикували читання Гаррі Поттера, що призвело до збільшення продажів книги. Або ненавмисно просували "Хоббіта" чи фільм "Клір"[8]. На думку Кшиштофа, Церква не розуміла законів ЗМІ, ринку і керувалася своєю середньовічною відсталістю, що призводило до того, що практикуючих вірян ставало все менше, а підноси на недільних богослужіннях ставали все легшими і легшими. До них не доходило, що не повернуться часи спалення атеїстів на вогнищах, що заборонені книги не підуть з димом.