Знахар

Найбільше розбіжностей між містами та регіонами виникало через річку. Сандомир перетинала Вісла, яка колись була кордоном між російським і австрійським поділами. Мешканців міста й донині зневажливо називали "парасолями", а вихідців із-за Вісли — "жовтопузими", "галицьоками" чи "галунами". У місті люди виходили надвір, а перед тим взували чоботи, а за Віслою кожен ішов в поле, і чоботи знімав. Ці відмінності були найбільш помітні ще далі, в околицях Стальової Волі, тобто Сосновця Підкарпатського.

Однак за останні роки багато чого змінилося. До правобережної частини прийшла повінь. Якщо стати тоді в Старому місті, біля Козиних Східцях, ви відчували себе як у Гданську. Перед вами тільки вода, аж до самого горизонту. Почалася допомога та підтримка, і мешканці досить добре інтегрувалися. Тоді Марек винайняв квартиру-студію на вулиці Садовій і на два місяці прийняв трьох друзів із затоплених районів. Це було дуже весело. Хати відбудували, двори прибрали, а дружба залишилася.

Тоді всі, хто мав дитину і хоч якийсь розум, переїхали до району Гути. Ціни на квартири були значно нижчими, і весь мікрорайон нагадував Урсинув у Варшаві: дитячі майданчики, магазини, всюди чисто, гарно, безпечно. І повний моніторинг, що дозволило людям Марека поставитися до патрулювання цієї території дещо прикривши око. Там нічого не повинно було трапитися, і якщо вбивця знову планував вражаюче вбивство, то це було не найкраще місце для дій.

Чортове нічого.

Патрульні звітували один за одним, кожного разу даючи однакову доповідь: у Сандомирі тиша і спокій.

Тоді Кшисієк подзвонив знову. Прийшов ще один (може, останній) лист дуже цікавого змісту. Мабуть, треба було пакувати спорядження і їхати до Дубецько.

16:00

Черговий лист, цього разу з цифрою один. Не дивно, але в конверті також була вирізка з газети. Фальшива, як виявилося, про що могла свідчити завтрашня дата випуску, але досить хитро підроблена.

Вона була прикрашена фотографією Якуба та кричущими заголовками: "Чи відомий цілитель — шахрай?". "Помста чи самогубство?".

Тексту не було, лише фото і два заголовки.

Марека сповістили. Генрі теж. Від Якуба жодного сліда. Вероніка стверджувала, що весь час дзвонила всім друзям і родині, ніхто нічого не знав. Звісно, ​​не відповідав і сам знахар.

Першим інстинктом брата Кшисєка було зупинити акцію в Сандомирі та мчатися до Дубецько. Але, може, саме цього й хотів убивця? Зрештою, комендатура в Дубєцько була поставлена в готовність разом з групою "Шабаш", а Адам Ступка мав допильнувати за всім. Генрі, навпаки, оголосив, що вони повертаються раніше, тому що комендантові холодно, і йому все це вже набридло. Скоріше за все, до восьмої вечора вони вже будуть.

Перед їхнім приїздом Кшисєк вирішив знову відвідати вікарія і, можливо, Квасека. Зі старим міліціонером, мабуть, навіть горілки можна буде випити. Він ненавидів байдикувати, особливо зараз, коли був дуже схвильований після нового діагнозу. Може ці розмови допоможуть?

Він дістав із рюкзака фотографію святого Христофора, на якій священик написав свій номер, і подзвонив.

– Борек, слухаю, – пролунало в телефоні.

– Привіт, це Кшисєк, той що з Сандомира, який працює над магістерською дисертацією.

Хвилина мовчання.

– Так, розумію, впізнаю.

Голос вікарія ніби повеселів.

– Чи запрошення на горілку ще є дійсним?

– Звичайно. Приходь, коли захочеш. Я вдома, заходь без стуку. – Голос священика був уже дуже бадьорий. Хіба, навіть, непідробно. – А за закуску не хвилюйся, щойно господиня запекла свинячу шийку.

Знову свиняча шийка…

– Коли ти будеш?

– Сідаю на велосипед і їду.

– Одягайся тепліше, бо буде холодна ніч. Якщо що, тут завжди можна переночувати, у нас є кімната для гостей, досить затишна.

– У мене інші плани на ніч, пастирю.

Сама думка схвилювала його, але потім його внутрішній насмішник сказав, що Вероніка, мабуть, не буде думати сьогодні про радісний трах. Зрештою, Якуб так і не найшовся.

– Не сумніваюся, – відповів Анджей. - Чекаю.

Кшисєк повідомив Вероніку, що зустрінеться з вікарієм. Після розмови з Квасеком у нього виникло відчуття, що цей священик, досить сучасний і невимушений, має зіграти певну роль у всьому цьому видовищі. Ймовірно, він не був інквізитором, але, можливо, дійсно сприяв смерті Зенобії? Хтозна, можливо, це не було просто підбурюванням. Агент Малдер аналізував, чи були виправданими підозри його нічної коханки, чи він мав справу з балаканиною збожеволілої блондинки, і чомусь не міг прийняти чіткого рішення. Вона в однаковій мірі могла бути відкритою і бажати добра, чи грати роль скривдженої, нелюбимої та жадібної до прихильності жінки у відчаї. Ця ідея ледве спала йому на думку, але могло бути й так. У будь-якому випадку, зустріч із вікарієм має пролити світло на це питання. Він візьме і привалить йому, що це через нього померла Зенобія, а там побачимо, що буде. А що, він був здоровий, міг дозволити собі грати різко в стані ейфорії.

Усі плани підтвердить велосипедна мандрівка Диновським передгір’ям, вкрите інеєм і без міських вогнів.

16:15