Знахар

Світло на подвір'ї згасло й пітьма вдарила, наче хто накинув на голову ковдру. Тільки та жевріюча точка. Хлопець поворухнувся, і яскравий галоген знову освітив двір. Він зробив ще кілька кроків і пізнав, хто сидить на узбіччі навпроти, спокійно палячи сигарету.

– Ну і що, молодий, то не складалося, як зустрітися, то тепер бачимося постійно?

Квасек глянув на нього з іронічною усмішкою.

– Така доля, — байдуже сказав Кшисєк, трохи збентежений ситуацією. Звідки взявся цей старий есбек?!

– Доля… – міліціонер покачав головою, потім викинув залишки сигарети, відразу діставши нову.

– Де вікарій?

– Ну, я сподіваюся, він стоїть перед святим Петром з потом, що тече по дупі, коли пояснює, чого доброго він зробив тут, на низу.

Знову згасло світло. Хлопець був надто далеко від датчика, щоб той спрацював.

– Про що ти говориш?

– Він там, піди попрощайся, – Квасек показав на паркан.

Кшисєк обернувся, але не побачив абсолютно нічого, лише світло в кімнаті вікарія.

– Давай сміливо, вид чудовий.

Хлопець пішов у вказаному напрямку. Коли він підійшов до огорожі, засвітилася галогенна лампа. Мабуть, датчик був дуже чутливим, тому що Кшисєк стояв досить далеко від воріт. Мабуть, з цієї причини він не помітив Анджея раніше.

Спочатку можна було подумати, що священик молиться, але його коліна не торкалися землі. Він був підвішений у позі, в якій фокусники часто левітують під час своїх шоу: ноги злегка зігнуті, пальці ніг ледве торкаються землі. Його голова, натомість, була насаджена на огорожу так цікаво, що стрижень з наконечником у вигляді списа вийшов точно посередині черепа. Одна рука була стиснута на решітках, інша насаджена на сусіднє вістря списа. Ніби священик біг і вирішив трохи відпочити, притулившись до огорожі.

Кшись негайно вирвав усе, що було в шлунку. Він відчув гіркоту жовчі на язиці, компенсовану солодким присмаком коли та дубовим ароматом віскі. Хлопець витер рота рукавом і глянув на Квасека.

– Що ти на біса наробив?!

– Як каже один із героїв фільмів про міліціонерів: вирвав бур’ян[64].

– Ісусе, чому, ти з глузду з'їхав?

– Хлопче, я старший за тебе, тож май трохи поваги. Я давно хотів мати справу з цим священиком.

– За Зенобію?

– Це також. Вона забезпечувала аборти для його подружок, а він не тільки не платив, але ще й почав на неї нацьковувати. Ну, він отримав те, що заслужив. Я також отримаю те, що заслужив. Не бійся, я сам викликав псів, щоб не завдавати тобі клопоту.

Справді, здалеку було видно спалахи блакитних вогнів.

– Поки вони під’їдуть, я тобі ще дещо скажу, бо потім говорити вже не зможемо.

– Я не хочу нічого чути. Курва мати!

– Слухай, бо, можливо, я власне рятую тобі життя. У твого Якуба багато чого на совісті. Зачекай.

Міліціонер простягнув руку з маленьким чорним предметом.

– Що це?

– Я знайшов біля трупа поблизу холерика, того, на якого ти натрапив.

– І коли?

– Вранці, прямо перед тобою. Хтось із моїх рідних лежить на холерику, іноді я туди буваю. Як раз побачив того журналіста в канаві, холодний труп. Я не цвинтарна гієна, його не обшукував, але поруч з ним було це. – Предмет у його руці був трохи схожий на замкнений ключик від машини.

Кшисєк думав, чи протягати руку міліціонерові. А може той схопить його залізною хваткою і настромить на паркан, як ковбаску на шампур? Адже він був свідком... Однак він несвідомо підняв руку і взяв у Квасека цей чорний предмет. Це були ключі від "мерседеса". Він їх знав. Ідентичні тим, що з машини Якуба.

– Можеш спитати у нього, куди подівся другий комплект. Але спочатку перевір, чи підходять вони. Я перевірив, але переконайся сам.

На місце події якраз прибула поліція, дві патрульні машини. Далеко за ними було видно машину швидкої допомоги. Вся територія була засіяна синіми вогнями. Однак це було не так, як в американських фільмах. Ніхто не кричав, нікому не наказували впасти на землю.

З першої патрульної машини вийшла Кася Стружинська.

– Що там сталося? – запитала вона так, ніби щойно приїхала на народне свято, а не на вбивство. Крім того, невідомо, що Квасек сказав їй по телефону.

– Вікарія вбили, — сказав старий міліціонер. – Щоб було ясно, це я вбив сучого сина, настромив його на паркан. Молодий нічого не бачив, він пив горілку у священика і сидів у кімнаті.

– Антоній, про що ти говориш? – різким голосом запитала жінка-поліцейська.

– Мабуть, усі чули. Ну, мені пора.

Дуже швидко він дістав із кишені маленький пістолет, мабуть, старий, потертий Р-83, приклав його собі до голови, і повітря розірвав звук пострілу.

Антоній Валечек упав на землю.

Кшисєк Шорца впав разом з ним.

18:30

Дверна ручка чинила сильний опір, а при натисканні скрипіла за правилами багатьох фільмів жахів і темних історій. Підштовхнуті силою поліцейської руки, двері плавно відчинилися, відкриваючи старовинний інтер’єр, історичний і красивий водночас. Церква, збудована за канонами романського мистецтва, заспокоювала своєю гладкою цеглою, повною відсутністю оздоблення, вона була схожа на скромного відлюдника, який знає всю правду про світ, але не обов’язково хоче її проголошувати. .