Зоряна електричка

— Трос! Треба зачепити Мадингму й відтягти його вглиб печери! Зрозумів?

Табул енергійно закивав головою. Він підвів вантажівку впритул до дракона і поліз під сидіння.

— Є! — радісно закричав він за мить, розмахуючи бухтою троса над головою.

Блостер помацав трос, перевіряючи його на міцність, і схвально кивнув:

— Повинен витримати. А як ви взагалі машини буксуєте? — поцікавився зоряний пенсіонер. — Були б колеса — тоді зрозуміло, а на лапах?

Запитуючи Табула, Блостер не припиняв роботи, в’язав тросом дві задніх лапи жука. Табул допомагав йому, зрідка позираючи на прибульця.

— Попервах у нас теж машини на колесах були, але потім порахували — на лапах економічніше. Дороги коштують дуже дорого… А система буксування дуже проста.

— Ні, тут інший вузол потрібно. Той, що затягується сам, а потім трос чимось переріжемо. Не гайся… Ця штука цокає, — він тицьнув пальцем у кишеню, де продовжував клацати комунікатор, рахуючи дозу опромінення та попереджаючи, що залишатися поруч із Мадингмою — справа небезпечна.

— Пам’ятаю… У кожній лапі є висувне коліщатко, — продовжував розповідати Табул, — машину буксують на ньому, чи викликають евакуатор. А у них підйомник гідравлічний, раз — і нема питань!

— А якщо машина зламається десь далеко? — й далі розпитував Блостер, зав’язуючи останній вузол, який міцно стягнув дві задніх лапи Мадингми.

— Тоді евакуація буде коштувати дорожче, хіба незрозуміло? — здивувався Табул. — Далі їдеш — більше платиш!

— Зрозуміло, — посміхнувся Блостер, — давай пробувати. Лишень витримав би трос та потягнув лапобіг…

Табул заліз у машину, загув двигун. Сім уцілілих лап вантажівки напружилися, трос натягнувся, неначе струна. Здавалося, проведи по ньому смичком — і у вуха вдарить таким високим пронизливим звуком, що не витримають барабані перетинки. Трос витримав, але Мадингма навіть не ворухнувся. Лапи вантажівки ковзали по кам'яній поверхні підлоги, машину заносили вліво, де була поламана лапа. Табул визирнув з кабіни й випустив пазурі. Врізнобіч полетіли земля та каміння. З кабіни знову визирнув Табул:

— Не виходить! Якби всі лапи вантажівки були справні, тоді він точно би потягнув, а так… Занадто важко!

Блостер засмучено похитав головою і витяг граваствол: усього п’ятдесят вісім відсотків зарядки. Мадингма вже ворушив усіма лапами, поки що безладно, немов кожна з них жила окремим життям, але ще кілька хвилин — і жук повністю оговтається. Тоді буде зле. Якщо граваствол переключити у антирежим, тоді Мадингма стане легший, і лапобіг його точно потягне, у цьому сумнівів немає. Але і жуку стане легше злетіти! Чи втримає його трос? Чи достатньо ваги має вантажівка? Чи не витягне її дракон з печери і не скине з високої гори? На пахолку жука засмикалося сопло субзвуку, почало рожевіти сопло-вогнемет. Гаяти не можна було ані секунди, і Блостер відкинув усі вагання.

— Табуле! Готуйся!

Блостер підійшов до Мадингми майже впритул і натиснув спусковий гачок. Жук смикнувся, спробував звестися на лапи, але в нього нічого не вийшло — забракло　двох задніх лап, зв’язаних тросом. Лапобіг потягнув жука у глибину печери. Через силу ревів двигун, лапи буксували, але справа таки зрушила з місця. Залишаючи подряпини на кам’яній підлозі, велетенське тіло дракона повільно рушило за вантажівкою.

— Давай, Табуле! Натискай! Давай!! — горлав Блостер. — Пішов! Давай!

Мадингма спробував розправити крила, але і з цього в нього нічого не вийшло — заважали стіни та стеля печери. Було б погано, якби Мадингма зміг скерувати вогняний струмінь чи субзвук назад, у бік лапобігу, але цього він зробити не міг. Табул, упевнившись, що йому субзвук не загрожує, спокійно робив свою справу. Він увімкнув фари і впевнено працював важелями. Коли жука перетягували через першу перегородку, Блостер більш за все боявся, чи витримає трос. Обійшлося. Табул взяв ліворуч — і лапобіг обійшов стороною груду брикетів, вивантажених годину тому. Блостер час від часу дивився на граваствол, перевіряючи, як іде зарядка. Щойно індикатор показав десять відсотків, він знову вистрелив у Мадингму в антирежимі. Вага його ще зменшилася, і справа пішла ще краще.

— Нормальний хід! — горлав Блостер. — Натискай, Табуле! Газуй!

— Даю! Газую! — луною відповідав водій, уважно вдивляючись у напівтемряву печери.

Другу та третю перегородку пройшли дуже швидко. Як не пручався Мадингма, нічого в нього не виходило, вантажівка була потужніша. Машина повільно, але впевнено тягла дракона углиб печери.

* * *