Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Коли ви стикаєтеся з ухваленням рішень, важливо чітко усвідомлювати власні цінності, щоб зробити правильний вибір. Чи можете ви експромтом перелічити п’ять найважливіших для вас речей? Більшість — ні. Але як з непевними пріоритетами вдасться ухвалити правильні рішення та визначити, до чого докладати зусиль? З’ясування своїх цінностей варте витраченого часу. Загальні пріоритети містять такі позиції.

• Діти.

• Романтичні стосунки.

• Родина.

• Релігійні/духовні переконання.

• Благодійність або волонтерство.

• Кар’єра.

• Фінанси.

• Збереження дружніх стосунків.

• Піклування про фізичне здоров’я.

• Почуття мети.

• Дозвілля.

• Догоджання іншим.

• Освіта.

Оберіть найважливіші п’ять речей у житті та розташуйте у порядку від найбільш вагомої до найменш значущої. А тепер зупиніться та поміркуйте, чи дійсно ви живете за ними. Скільки вашого часу, грошей, сил та вмінь присвячено кожній позиції списку? Можливо, забагато зусиль витрачається на те, чого навіть немає у переліку?

На якому місці в ньому прислужування іншим? Воно ніколи не має бути на найвищому рівні. Переглядаючи час від часу систему цінностей, можна легко визначити, чи не потрапило ваше життя за межі рівноваги.

НЕ ВІДПОВІДАЙТЕ МИТТЄВО «ТАК» ЧИ «НІ»

Меґан уникала брата, бо знала, що не зможе відмовити на прохання щось зробити. Щоб їй стало легше сказати «ні», ми розробили сценарій. Коли будь-хто звертається по допомогу, Меґан відповідає: «Дозвольте подивитися у перелік моїх справ на сьогодні, я повернуся за мить». Це дає змогу жінці дійсно замислитися, чи має вона бажання щось робити для інших. Згодом вона вже могла завірити: якщо погодилася — то за своєю волею, а не тому, що просто хотіла догодити іншим за свій рахунок.

Якщо ви звикли автоматично погоджуватися, навчіться добре обмірковувати рішення перед тим, як відповідати.

На чиєсь прохання зробити ласку запитайте в себе, перед тим як відповідати:

Чи бажаю я це робити? Чимало серед схильних догоджати людям навіть не знають, чого хочуть, бо надто звикли діяти мимоволі. Скористайтеся моментом, щоб обдумати своє ставлення.

Від чого доведеться відмовитися, щоб зробити це? Якщо ви погоджуєтесь робити певну справу на прохання людей, щось інше має бути відкладене на потім. Можливо, це час із родиною, або ця справа вимагатиме залучення ваших грошей. Перед вибором збагніть, чого коштуватиме ваше «так».

Що я можу отримати від цього? Імовірно, ця справа покращить стосунки чи вам просто сподобається сам процес. Поміркуйте, чим вигідне таке пого­дження.

Як я буду почуватися від такого заняття? Чи ймовірні злість та обурення? Чи ви будете задоволені та пишатиметеся? Уявіть свої можливі емоції, доки зважуєте усі за та проти.

Як стало відомо Меґан, не завжди потрібне виправдання, чому ви не можете чогось зробити. Коли хочете відмовити, можна говорити щось на кшталт: «Я би з радістю, але не зможу цього зробити» або «Вибачте, але в мене не вийде». Якщо вам незвично відмовляти, це потребуватиме практики, однак з часом стане легше.

ВЧІТЬСЯ ПОВОДИТИСЯ ВПЕВНЕНО

Протистояння не має бути зареклим або лякати. Насправді завзяті обговорення можуть бути доволі корисними: обмінюючись занепокоєнням, можна поліпшити стосунки. Якось Меґан сперечалася з кузиною та розповіла про підозру, що в минулому та її використовувала. Двоюрідна сестра вибачилася і повідомила, що й гадки не мала про те, що Меґан так думає. Жінка захотіла переконатися, що так ніколи не буде знов. Вона визнала за собою відповідальність за емоції та поведінку, оскільки не наважилася сказати «ні» на прохання робити те, що їй не до вподоби. Сестрам вдалося налагодити стосунки, не дозволивши їм припинитися.

Не соромтеся висловлюватися, коли хтось користується вашою доброзичливістю та просіть про необхідне. Не варто говорити у вимогливому або грубому тоні, тримайтесь ввічливо та шанобливо. Висловіть свої думки, спираючись на факти. Використовуйте речення із займенниками «я» або «мені», такі як: «Мене розчаровує, що ти завжди спізнюєшся на тридцять хвилин» замість «Ти ніколи не приходиш вчасно».

Я працюю з багатьма батьками, які не витримують, коли їхні діти незадоволені. Вони не здатні заборонити дітям щось робити, бо ті литимуть сльози та звинувачуватимуть старших у тому, що вони погані. Неважливо, чи це ваша дитина, друг, колега або незнайомець — іноді незручно почуваєтеся, що на вас хтось сердиться, якщо не маєте звички висловлювати власні думки. Але з навичкою цей дискомфорт долати легше, як і поводитися впевнено.

ВИЗНАННЯ ТОГО ФАКТУ, ЩО НЕ МОЖНА ДОГОДИТИ ВСІМ, ЗРОБИТЬ ВАС СИЛЬНІШИМ

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия