Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Моз Джинджеріч ламав голову над вибором, який більшості з нас важко уявити. Його виховали у спільноті амішів у штаті Вісконсин, де дні минали за польовими роботами та доїнням корів вручну. Але Моз не був упевнений, чи хоче він бути амішем і надалі. У комуні, де не схвалювали запитань, Моз сумнівався щодо правильності життєвого укладу та релігійних поглядів амішів.

Упродовж років він боровся з бажанням покинути спільноту. Моз знав лише те, як живуть ці люди. Піти назовсім означатиме, що йому більше ніколи не дозволять зустрітися з амішами, навіть з матір’ю та братами й сестрами. До того ж увійти до «англійського» світу — все одно що потрапити до іншої країни. Хлопцю не дозволяли користуватися сучасними засобами комфорту, такими як комп’ютер або навіть електричні прилади. Як йому вдасться влаштуватися наодинці у зовнішньому світі, про який він так мало знає?

Перехід до відносно невідомого світу не був найбільшим страхом для Моза. Натомість юнак боявся, що потрапить до пекла. Його завжди попереджали, що Бог амішів — то єдине божество, і покинути амішів означало позбавитись Бога. Старости розповідали, що для людей поза межами спільноти нема ніякої надії. Ті ж, хто залишив амішів, але намагається бути християнами, лише грають із вогнем.

Моз тимчасово залишав спільноту кілька разів замолоду. Він мандрував країною та дізнався про інші культури амішів і трохи спробував зовнішній світ на смак. Його відкриття допомогли окреслити власні погляди на світ та на Бога. І врешті-решт ці погляди розбіглися з вченням амішів. Тож чоловік насмілився залишити життя аміша раз і назавжди.

Моз почав нове життя у Міссурі, де потрапляв у різні халепи, від відкриття власного будівельного бізнесу до зйомок у телевізійних реаліті-шоу. Йому доводилося торувати шлях без допомоги родини, тому що її члени, як і усі інші в спільноті, більше з ним не спілкуються. Час від часу Моз наставляє інших молодих колишніх амішів, коли вони намагаються увійти до «англійського світу», бо він безпосередньо знає, що знайти роботу, отримати водійське посвідчення та зрозуміти культурні норми без підтримки може бути важко.

За нагоди я спитала в Моза, як йому вдалося ухвалити це рішення, і він розповів, що завдяки протистоянню своїм віруванням стало ясно, що «цей світ — ніщо інше, як те, що людина робить, а що робити — людина обирає. І я зробив свій вибір: я вирішив піти та поєднатися з сучасним світом. Та щодня, коли прокидаюся поряд зі своєю дружиною, двома доньками та пасинком, я дякую Бога за те, що зробив».

Якби Моз зосереджувався на тому, щоб догодити всім, то й далі мешкав би з амішами, розуміючи, що це для нього неприйнятне. Але йому вистачило сміливості на те, щоб відійти від усього, чому там навчали, і від усіх, кого знав, та зробити правильний, на власну думку, вибір. Зараз чоловік задоволений створеним для себе життям та впевнений у тому, ким є, щоб стерпіти засудження з боку усієї спільноти амішів.

Ваші слова та дії мають існувати відповідно до ваших поглядів ще до того, як ви почнете насолоджуватися дійсно справжнім життям. Припинивши турбуватися про те, як прислужитися всім, та наважившись жити у гармонії зі своїми цінностями, ви будете мати чимало переваг.

Ваша самооцінка зросте. Що швидше ви зможете побачити, то вже не потрібно догоджати іншим, то більше незалежності та впевненості отримаєте. Ваші рішення приноситимуть задоволення, навіть коли люди будуть незгодні з вашими діями, бо ви знатимете, що зробили правильний вибір.

З’явиться більше часу та сил для власних цілей. Замість витрачати ці ресурси, намагаючись стати тією людиною, якою хочуть вас бачити інші, ви вивільните час та сили для роботи над собою. Зосередивши ресурси на досягненні мети, ви ймовірніше досягнете успіху.

Рівень стресу знизиться. З обмеженнями та здоровими рамками ви рідше будете відчувати стрес та роздратованість. Виникне відчуття того, що у ваших руках більше контролю над власним життям.

Нові стосунки будуть здоровішими. Інші будуть з повагою ставитися до вас, коли почнете поводитися впевнено. Комунікаційні здібності покращаться, і вам вдасться запобігти появи інтенсивного гніву й обурення на людей.

Сила волі зросте. Цікаве дослідження 2008 року, опубліковане в «Журналі експериментальної психології», свідчить про те, що більше сили волі в тих, хто ухвалює рішення за своїми міркуваннями, а не з наміром задовольнити чиїсь бажання. Якщо ви робите щось тільки задля догоджання іншим, то вам буде складніше досягти своїх цілей.

УСУНЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА ПОШИРЕНІ ТРУДНОЩІ

У житті, ймовірно, траплятимуться випадки, коли поводитися згідно з власними цінностями буде нескладно, а можливо, будуть і такі, де ви будете перейматися, як догодити всім. Пильнуйте за попере­джувальними знаками та намагайтеся прожити за своїми переконаннями, а не задовольнити бажання більшості оточення.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия