13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

Щоб прорахувати ризик, нам необхідно передбачити вірогідність того, що результат наших дій матиме позитивні або негативні наслідки, та виміряти, наскільки значний вони матимуть вплив. Надто часто ризик викликає такий неймовірний жах, що ми вирішуємо більше не думати про нього чи його результати. І, не розуміючи можливих наслідків, ми зазвичай кінець кінцем уникаємо ризикованих ідей та мрій взагалі.

Ризик виникає під час розумового процесу. Міркуєте ви про купівлю нового будинку або думаєте, чи застібати пасок безпеки,— рішення містить певний ступінь ризику. Ваші думки щодо ризику впливають на самовідчуття, та зрештою опановують вашу поведінку. Під час керування автомобілем ви вирішуєте, з якою швидкістю їхати. На дорозі ви стикаєтеся з небезпекою та юридичними ризиками, які необхідно врівноважити часом. Що вище швидкість, то менше часу доведеться перебувати за кермом, але через це зростає ризик потрапити в аварію чи отримати штраф.

Навряд чи ви довго замислюєтеся над тим, як швидко їхати на роботу щодня. Натомість ваш вибір дотримуватися швидкісного режиму або порушити закон лягає тягарем на усталений порядок речей. Однак, запізнюючись одного дня, доведеться вирішувати, чи їхати швидше та ризикнути фізичними та юридичними наслідками, чи ризикнути спізнитися на роботу.

Насправді більшість із нас витрачає небагато часу на прораховування того, які ризики брати до уваги, а які ні. Натомість ми ґрунтуємо рішення на почуттях або звичках. Якщо все здається надто моторошним, такого ризику ми уникаємо. Якщо ж вірогідні вигоди хвилюють розум, ми, ймовірніше, не помітимо ризику.

ПРОБЛЕМИ ЧЕРЕЗ ПОБОЮВАННЯ РИЗИКУВАТИ

Коли усі діти Дейла скінчили коледж, у нього виникло бажання зайнятися цікавішими справами. Проте коли він розмірковував над відкриттям бізнесу, чоловікові це здавалося стрибком зі скелі без пасків безпеки. Тим, чого він не врахував, були емоційні збитки від уникання ризику. Відмова дотримуватися своєї мрії впливала на настрій Дейла, тому що це змінювало сприйняття себе та своєї роботи вчителя.

НЕМОЖЛИВО СТАТИ НАДЗВИЧАЙНОЮ ОСОБИСТІСТЮ БЕЗ ПРОРАХОВАНОГО РИЗИКУ

Отмар Амманн — інженер, який народився у Швейцарії та емігрував до Сполучених Штатів. Починав із посади головного інженера адміністрації Нью-Йоркського порту та за сім років просунувся до директора інженерного відділу. На загальну думку, його робота була важливою.

Але, скільки себе пам’ятав, Амманн мріяв стати архітектором. Тож він залишив неабияку посаду та розпочав власну справу. У подальшому Отмар зробив внесок у створення деяких з найбільш приголомшливих мостів Америки, зокрема Веррацано-Нерроуз, Делаверський меморіальний та імені Волта Вітмена. Здібність до створення вишуканих, екстраординарних та фантастичних споруд принесла йому чимало нагород.

Найбільше вражає той факт, що інженеру було шістдесят років, коли він змінив професію. Амманн створював архітектурні шедеври аж до вісімдесятишестирічного віку. У віці, коли більшість людей уже не бажає мати жодних ризиків, Отмар обрав прорахований ризик задля втілення мрії. Якщо ми наважуємося ризикувати тільки за зручних обставин, то, ймовірніше, втрачаємо декілька значущих можливостей. Прорахований ризик часто відділяє посереднє життя від надзвичайного.

ЕМОЦІЇ ВТРУЧАЮТЬСЯ У ЛОГІЧНИЙ ВИБІР

У вас має бути певний острах, коли ви стаєте на проїзну частину. Це почуття нагадує про необхідність пильнувати по обидва боки перед тим, як пере­йти дорогу, дозволяючи вам знизити ризик потрапити під машину. Не маючи жодного страху, ви, імовірно, пово­дилися б необачно.

Проте не завжди можна покластися на наші «вимірювачі страху». Інколи, за умови відсутності справжньої небезпеки, вони можуть не спрацьовувати. Та з переляку ми схильні поводитися відповідно, хибно вважаючи, якщо «воно здається дуже страшним, то, мабуть, це надто ризиковано».

Роками нас попереджали про небезпечність усього: від бджіл-убивць до коров’ячого сказу. Схоже на те, що весь час чутно про різноманітні статистики, дослідження й попередження про таку кількість загроз, що стає важко визначити реальний рівень небезпеки нашому життю. Ось, наприклад, результати досліджень ракових захворювань. Деякі з них повідомляють, що кожна четверта смерть людини спричинена раком, інші застерігають, що за кілька років половина усього населення матиме онкологічні захворювання. Хоча така інформація може стати приводом для тривоги, вона нерідко здатна ввести в оману. При уважному аналізі зазначених показників виявляється, що молодій здоровій людині, яка дотримується здорового способу життя, відносно менше загрожує розвинення ракових пухлин порівняно зі старшою особою, яка має надмірну вагу та курить. Але часом складно тримати в голові особистий рівень ризику на тлі безперервного потоку такої жахливої статистики.