a9iqnian

“They’ll attack us no matter what Lucas says. Those dragon-worshiping bastards are ruthless,” Terok spat.

"Вони нападуть на нас, що б там не говорив Лукас. Ці покидьки, що поклоняються драконам, безжальні, — сплюнув Терок.

“Have you fought them then?” Maro asked.

— Ти тоді з ними воював? — спитав Маро.

The dwarf shook his head.

Гном похитав головою.

Maro shrugged. “Then let’s see where this leads.”

Маро знизав плечима. — Тоді подивимося, до чого це призведе.

Ilea sat down a moment later, her legs dangling over the lip of the stone-roofed structure.

За мить Ілея сіла, звісивши ноги на край будівлі з кам'яним дахом.

So much for this place being different from the south. So many dungeons and interesting monsters to fight, but it seems like people just can’t let each other be.

Ось що це місце відрізняється від півдня. Стільки підземель і цікавих монстрів, з якими потрібно боротися, але здається, що люди просто не можуть допустити один одного.

The pounding on the gates grew louder. The dull thumps and pops of different spells and explosions were also audible but muffled.

Стукіт у ворота ставав дедалі гучнішим. Глухі стукіт і тріск різних заклинань і вибухів також було чутно, але приглушено.

“There are at least thirty of them,” Maro said. “If we assume only the attack mages are trying to get through the gate now, we should expect at least eighty of them overall.”

— Їх щонайменше тридцять, — сказав Маро. «Якщо ми припустимо, що зараз лише маги атаки намагаються пройти через ворота, ми повинні очікувати, що загалом їх буде щонайменше вісімдесят».

They shouldn’t stand so close together, Ilea thought, looking at the hundred or so Awakened gathered in the big area before the gates. The barracks they were on was around two hundred meters farther back.

Вони не повинні стояти так близько один до одного, подумала Ілея, дивлячись на сотню Пробуджених, що зібралися на великій площі перед брамою. Казарма, в якій вони знаходилися, була метрів на двісті далі.

She saw how they stood, and she remembered how she’d felt back in Virilya. Not afraid, but confused. And overwhelmed. Now, she found, she felt calm. She breathed, feeling her newfound power flow through her. She’d just faced down a three-mark spirit of death. What danger could these Feynor pose?

Вона бачила, як вони стояли, і згадала, як почувалася у Вірілії. Не боїться, але розгубився. І приголомшений. Тепер, як вона з'ясувала, вона відчула спокій. Вона дихала, відчуваючи, як крізь неї тече її нова сила. Вона щойно зіткнулася з духом смерті. Яку небезпеку можуть становити ці Фейнори?

“They’re terrified,” Ilea said.

— Вони налякані, — сказала Ілея.

“Course they are, their home is about to be sacked,” Terok muttered.

— Авжеж, їхній дім ось-ось розграбують, — пробурмотів Терок.

“Tell me, dwarf, what happens to settlements the Feynor attack?” Maro asked.

— Скажи мені, карлику, що станеться з поселеннями після нападу Фейнора? — спитав Маро.

“They usually don’t leave anything behind. Razed to the ground. They consider anything non-Feynor to be an affront to their own culture. At least, that’s what everyone says.”

"Вони, як правило, нічого не залишають після себе. Зрівняли з землею. Вони вважають все, що не належить Фейнору, образою власної культури. Принаймні, так кажуть усі».

The king nodded and walked to the back of the barracks, holding out his hand before bones started dropping down into the alley below.

Король кивнув і підійшов до задньої частини казарми, простягаючи руку, перш ніж кістки почали падати в провулок внизу.

“So, you’ll fight?” Ilea asked.

— То ти будеш битися? — спитала Ілея.

“There might be no choice. As much as the old man believes otherwise.”

"Вибору може не бути. Настільки, наскільки старий вважає інакше».

A sudden explosion bent the gates inward. The sheer multitude of torches and glinting reptile eyes revealed beyond indicated quite a lot more than eighty attackers. Still, only a single one walked inside, stepping over the bodies of the outer defenders.

Раптовий вибух загнув ворота всередину. Величезна кількість смолоскипів і блискучі очі рептилій, що відкривалися позаду, вказували на те, що нападників було набагато більше, ніж вісімдесят. Проте лише один зайшов усередину, переступаючи через тіла зовнішніх захисників.

The Awakened collectively held their breath as the figure approached. A small creature compared to most of the people in Lisburg, no taller than Ilea. Squinting, she could make out some details.

Пробуджені колективно затамували подих, коли постать наблизилася. Маленьке створіння в порівнянні з більшістю людей в Лісбурзі, не вище Ілеї. Примружившись, вона могла розгледіти деякі деталі.

It reminded her of a lizardman, though the tail was much shorter, and where they were greenish, this beast was nearer to yellow, gold, or brown. Its head was completely different to the lizardfolk, though, more dragon-like than anything else. Even drakes lacked some of the features the Feynor sported, horns being the most prominent one.