a9iqnian

Ilea started to read through the books she had available as she chewed. The books on stances were what one might expect. Detailed descriptions of the fighting styles used by the Order. Some of them seemed familiar to Ilea, but other things looked rather weird.

Під час жування Ілея почала перечитувати книжки, які були в неї під рукою. Книги про позиції були тим, чого можна було очікувати. Детальні описи бойових стилів, що використовуються Орденом. Деякі з них здавалися Ілеї знайомими, але інші речі виглядали досить дивно.

This is impossible, no human could do that… she thought as she looked at one particularly colorful illustration of a man deflecting arrows fired from his blind spot. Another showed someone shattering their foe’s blade with a punch. There were tactical theories on how to approach a group of fighters too, the illustrations showing bows, swords, and spears. Some of the people depicted were using what looked like projectile magics. That or they were throwing stones.

Це неможливо, жодна людина не змогла б цього зробити... — подумала вона, дивлячись на одну особливо барвисту ілюстрацію чоловіка, який відхиляє стріли, випущені зі своєї сліпої зони. На іншому видно, як хтось розбиває клинок свого ворога ударом. Існували й тактичні теорії про те, як підійти до групи бійців, на ілюстраціях були зображені луки, мечі та списи. Деякі з зображених людей використовували щось схоже на магію снарядів. Або вони кидали каміння.

Ilea saw some similarities between the illustrations and some role-playing games she had dabbled in some time before. There were melee fighters with weapons, mages at the rear, and healers. The ones depicted as Azarinth always fought without weapons.

Ілея побачила деяку схожість між ілюстраціями та деякими рольовими іграми, в яких вона брала участь деякий час тому. Були бійці ближнього бою зі зброєю, маги в тилу та цілителі. Ті, кого зображували як Азаринта, завжди воювали без зброї.

They all look human. Or at least humanoid. And the tools suggest their technology isn’t exactly on Earth’s level. After all, there were no guns or other modern weapons she would have expected to see. She paused on an illustration depicting what looked like a barrier controlled by a mage. Perhaps such ideas had been considered, but there had already been counter-measures so they never got invented? Or perhaps magic just replaced certain advances? She wouldn’t know until she got out of this place and found some form of civilization.

Всі вони виглядають по-людськи. Або хоча б гуманоїд. І інструменти свідчать про те, що їхня технологія не зовсім відповідає рівню Землі. Зрештою, не було жодної зброї чи іншої сучасної зброї, яку вона очікувала побачити. Вона зупинилася на ілюстрації, на якій було зображено щось схоже на бар'єр, яким керує маг. Можливо, такі ідеї розглядалися, але вже були контрзаходи, тому вони так і не були винайдені? А може, магія просто замінила певні досягнення? Вона не дізнається, поки не вибереться з цього місця і не знайде якусь форму цивілізації.

Finishing up the books on stances, she started reading the books on Azarinth healing and mana conversion. The basic ones she at least understood on some fundamental level, if she accepted the existence of magic and made some assumptions based on what was written. The advanced books went entirely over her head.

Закінчивши книги про позиції, вона почала читати книги про зцілення Азаринта і перетворення мани. Базові вона хоча б розуміла на якомусь фундаментальному рівні, якщо визнавала існування магії і робила якісь припущення на основі написаного. Просунуті книги йшли їй зовсім по голові.

Getting through those seven books took her the better part of a week, as best as she could tell anyway, taking the necessary time to understand what she was reading. She ate grass and drank from the fountain. In between, she trained her body with everything in her usual sets that could be accomplished with what she had in her little hall. She didn’t get any notification about stat changes.

Щоб прочитати ці сім книг, вона витратила більшу частину тижня, наскільки вона могла розповісти, витративши необхідний час, щоб зрозуміти, що вона читає. Вона їла траву і пила з фонтану. У проміжках між ними вона тренувала своє тіло за допомогою всього, що можна було зробити за допомогою того, що було у неї в маленькому залі. Вона не отримувала жодних сповіщень про зміни в статистиці.

At night, she slept on the ancient bed. It was barely a bed anymore but, as she had assumed, it was still better than the stone floor. She was grateful for the hole she found in the same room, intended, it seemed, for nature’s call. As the days went by, she fell into a routine. In fact she actually found herself enjoying the single-minded mental and physical grind. She had a purpose, even if it was just to survive and get the hell out of this chamber.