a9iqnian

«Отже, найближчий вихід із цього лісу, що кишить селезнями, — південний схід або прямо південь».

Going in one of these directions seemed like a more reasonable distance to cover, but Ilea had no idea how long exactly it would take.

Йти в одному з цих напрямків здавалося більш розумною відстанню, але Ілея не уявляла, скільки саме часу це займе.

“I don’t have any supplies, no backpack… I don’t even have a knife or a water bottle, or whatever they use here. Most fantasy lands I’ve read about are medieval. But it’s not like that means anything. For all I know, they could be using laser rifles and cloaked airplanes…”

"У мене немає ні припасів, ні рюкзака... У мене навіть немає ні ножа, ні пляшки з водою, ні чогось іншого, що вони тут використовують. Більшість фентезійних країн, про які я читав, середньовічні. Але це нічого не означає. Наскільки я знаю, вони можуть використовувати лазерні гвинтівки та літаки в масках...»

Ilea then blinked back into the main hall of the temple and began to look around. Might find some supplies around here.

Потім Ілея моргнула назад у головну залу храму і почала озиратися навколо. Можливо, тут знайдуться деякі запаси.

“I do have a feeling that this is a rather medieval world, though. I mean, come on… drakes?”

"У мене є відчуття, що це досить середньовічний світ. Я маю на увазі, давай... селезні?»

Walking up to one of the closed doors lining the hall, she felt the wall and blinked inside.

Підійшовши до однієї із зачинених дверей, що вишикувалися вздовж коридору, вона намацала стіну і кліпнула очима всередині.

Only to come face to face with a corpse.

Тільки для того, щоб зіткнутися віч-на-віч з трупом.

Ilea’s scream reverberated through the temple. She heard the fluttering of wings and surprised squawks from the trees outside as she stared at the skeleton in front of her, heart hammering in her chest.

Крик Ілеї пролунав у храмі. Вона почула тріпотіння крил і здивоване квоктання дерев знадвору, дивлячись на скелет перед собою, серце калатало в грудях.

“Holy shitballs skelly, you scared the crap out of me.”

— Святе лайно, ти налякав мене лайном.

After smacking the skeleton on the head like an old friend, she looked around the room. It was almost claustrophobically small, the skeleton itself sitting in a chair wearing rusted plate armor that reminded her of a knight. Its skull didn’t look quite right. One eye socket was entirely smashed in, and one of its arms lay a meter to the side. Light came in through cracks in the wall and ceiling, and a broken wooden shelf lay on the floor at the back covered with vines that were growing into the room through a few holes in the stone.

Вдаривши скелетом по голові, як стара подруга, вона оглянула кімнату. Вона була майже клаустрофобно маленькою, сам скелет сидів у кріслі в іржавих пластинчастих обладунках, які нагадували їй лицаря. Його череп виглядав не зовсім правильно. Одна очниця була повністю розбита, а одна з її рук лежала за метр убік. Світло проникало крізь щілини в стіні та стелі, а на підлозі ззаду лежала зламана дерев'яна полиця, вкрита виноградною лозою, яка росла в кімнаті через кілька отворів у камені.

There were some books too, but they all turned to dust as soon as she touched them. No runes prevented their decay. Removing the skeleton from the rotting chair, she saw that it was still wearing boots.

Були й книжки, але всі вони перетворювалися на порох, як тільки вона до них торкалася. Ніякі руни не запобігли їх розпаду. Знявши скелет з гниючого стільця, вона побачила, що він все ще в чоботях.

“Well, look at that…” Carefully removing them from the skeleton, she appraised them. “They’re still in alright shape… not bad. Identify!”

— Ну, погляньте на це... Обережно вийнявши їх зі скелета, вона оцінила їх. "Вони все ще в нормальній формі... Не погано. Ідентифікуй!»

‘ding’ [Old Sturdy Boots – Common Quality]

'ding' [Старі міцні чоботи – звичайна якість]

“Hmm… no +15 walking speed or anything like that? That’s disappointing. Oh well.”

— Хм... Немає швидкості ходьби +15 чи чогось подібного? Це розчаровує. Ну гаразд.

Ilea shook the boots to remove all the dust inside, then blinked back out of the room.

Ілея струснула чоботи, щоб прибрати весь пил всередині, а потім моргнула назад з кімнати.

“I’ll just pile the stuff here.”

— Я просто складу речі сюди.

Leaving the boots on the ground in the main hall, she continued to investigate the rooms. There were eight in total. One was the one where she had broken the door to get out, and one was the skeleton room.

Залишивши чоботи на землі в головному залі, вона продовжила досліджувати кімнати. Всього їх було вісім. Одна з них була тією, де вона зламала двері, щоб вийти, а інша була кімнатою для скелетів.

The next three rooms only held dust and stone. Whatever may have been stored in there had long since turned to dust. Blinking into the next room, Ilea looked around in surprise.