Увійти туди можна було крізь вузькі двері, прорізані в головній брамі, за якими спершу відкривалося циліндричне тьмяне склепіння, під яким у минулому карети й екіпажі заїздили у накритий скляним куполом внутрішній двір,
не менше ніж двадцять на п’ятдесят метрів завбільшки, що був оточений триповерховою галереєю, через яку можна було потрапити до різних кабінетів, вікна яких виходили вже на провулок, тобто вся будівля ззовні нагадувала радше міський палац, тоді як із внутрішнього двору її в ілюзіоністській манері опоясували чотири флігелі, що були не глибше трьох метрів і не мали ні коридорів, ні проходів, подібно до тюремної архітектури буржуазної епохи, у якій утвердилася, як найбільш придатна для пенітенціарних закладів, схема прямокутного або круглого двору, у якому ряди камер виходили на внутрішній двір і були з’єднані відкритими переходами. Проте внутрішній двір архіву на Кармелітській нагадував мені не тільки в’язницю, сказав Аустерліц, а також монастир, кавалерійську школу, оперний театр і божевільню, всі ці образи перемішалися в мене в голові, поки я дивився на дедалі густіші сутінки, у яких, як мені здавалося, було видно купу людей, що юрмилися на галереях, і деякі з них розмахували капелюхами або хустинками, як то роблять пасажири пароплава, який щойно відчалив від пристані. Хай там як, але минув якийсь час, перш ніж я знову трохи прийшов до тями й повернувся до віконечка біля входу, звідки портьє не відводив від мене погляду відтоді, як я переступив поріг і, приваблений світлом внутрішнього двору, пройшов собі далі, не звернувши на нього жодної уваги. Довелося сильно згорбитися перед занадто низьким віконечком, щоб заговорити до чергового, який у своїй комірчині, здавалося, мав сидіти майже на підлозі. І хоча я швидко прийняв відповідну позу, сказав Аустерліц, мені ніяк не вдавалося порозумітися з ним, тож черговий, виголосивши довгу тираду, з якої я нічого не второпав, окрім слів