Баришник дур-зіллям

— Що ж мені робити? — запитував він себе, лежачи четвертого дня в ліжку немитий і нечесаний. За вікном був туманний, хоча й теплий і сонячний березневий ранок, і сяйлива імла на вулиці викликала в нього головний біль. Постіль була несвіжа, як і його нічна сорочка. Від вогню в коминку залишилося саме холодне вугілля. Минула восьма, дев'ята година, а він досі не міг зважитися встати з ліжка. Одного разу, задля експерименту, він спробував затримати дихання, щоб побачити, чи зможе він таким робом померти, бо ж жодної альтернативи цьому він не бачив; але за якихось пів хвилини несамовито втягнув ротом повітря і до нових спроб більше не вдавався. У животі забурчало, і сфінктери сповістили його про свій дискомфорт. Він ніяк не міг придумати жодної причини для того, щоб встати з ліжка, і жодної, щоб у ньому залишитися. Пробило вже десяту, час ішов.

Близько опівдня, всоте цього ранку перебігаючи по кімнаті, його погляд зупинився на тому, на що доти він не звернув уваги: якийсь клаптик паперу на підлозі біля письмового стола. Упізнавши його, він, не маючи нічого на мислі, виліз із ліжка, підняв його та, примружившись у яскравому світлі, прочитав:

Ебенезер Кук, Джент., Поет-лауреат…

Решта цього звання була відірвана, але, попри цю втрату, а, можливо, саме завдяки їй, у голові Ебенезера раптом сяйнула думка яка сповнила його такої приємної рішучості, що настрій його миттю поліпшився, проганяючи геть триденний смуток, як березневий бриз проганяє шквали. По спині пробіг легенький трепет; обличчя його розпашілося. Схилившись над чистим аркушем паперу для листів, він звернувся з привітанням безпосередньо до Чарлза Калверта, третього лорда Балтимора та другого Лорда-правителя провінції Меріленд. Ваше Превосходительство, писав він, такою ж твердою рукою, як і декілька ночей тому:

За декілька днів я маю намір відплисти на борту барка «Посейдон» до Меріленду з метою перебрати на себе обов'язки управителя маєтності мого вітця в Дорчестері, що має назву мис Кука. Ваша Світлість зробить мені велику честь, а Вам це, либонь, не завдасть великого клопоту, якщо Ви, перш ніж я вирушу в путь, погодитеся надати мені аудієнцію, щоб я міг обговорити з Вами деякі свої плани, котрі, як я сподіваюся, не викличуть Вашого незадоволення, а також для того, щоб мати нагоду взнати безпосередньо від Вас, чоловіка, безперечно, найдосвідченішого в цьому питанні, де б я міг, опинившись у Провінції, знайти покревне мені духом товариство людей вихованих і вишуканих смаків, із якими я міг би ділити свої вільні від обов'язків години відпочинку, приділяючи час таким культурним розвагам, як поезія, музикування та світська бесіда, без яких життя було б лише пустим і навряд чи стерпним диким існуванням. Смиренно очікуючи на відповідь Вашої Світлості, з повагою, залишаюся

Вашим покірним і відданим слугою,

Ебенезер Кук

І якусь хвильку подумавши, він самовпевнено доточив до свого імені одне-єдине слово Поет, вважаючи зайвою скромністю заперечувати або ж приховувати саму свою сутність.