Цю новину зустріли з великим подивом; полковник Роботем почав смикати себе за вуса, а Совтер заходився закликати святих Гігіна і Полікарпа проти такого свавілля з боку тих, хто мав би стояти на захисті громадських інтересів. Сер Томас попросив залишити кімнату всіх, окрім Анни, бо вона взяла на себе обов'язок доглядати брата, і «містера Лоу», який вирік, що в жодному разі не може відійти від ліжка ключового свідка ні на хвилину. Ендрю, здавалося, був цим невдоволений.
— Ми ще маємо багато чого сказати один одному, — втішав його Ебенезер, — і перед нами цілі роки для цього. Просто зараз я вмираю з голоду і страшенно хочу спати.
— Я принесу тобі бульйону, — буркнув батько і вийшов.
Ебенезер зітхнув.
— Йому треба буде скоро сказати, хто ти насправді, Генрі; мені вже до смерті набридли всі ці хованки під чужими іменами.
— Я скажу йому, — пообіцяв Берлінґейм, — адже тепер я знаю, хто я. Присяй-бо, це ж просто чудо, Ебене! Я не можу дочекатися хвилини, коли візьму в руки книгу мого батька — як він її там назвав? «Книга англійських дияволів»! Король агатчвупсів! Просто дивовижно! — Він підніс догори свого наставницького пальця й усміхнувся. — Але не тепер, Ебене; ні, він ще не повинен цього знати. Я збираюся якомога скоріше поїхати на острів Бладсворт — завтра, якщо ми сьогодні владнаємо нашу справу, і спробую зробити все, що зможу, аби умиротворити мого батька Чікамека і мого брата — як там його звати?
Ебенезер мимохіть усміхнувся, побачивши, із яким притаманним йому запалом говорить усе це його вихователь.
— Коханкоупретс, — сказав він. — Це означає Білогорлика Дзюбок.
— Коханкоупретс! Чудове ім'я! Потім я повернуся сюди, освідчуся твоїй сестрі, звернуся до мого доброго приятеля Ендрю і попрошу її руки. Якщо він погодиться, я розкажу йому, хто я такий, і знову запитаю його; якщо він відмовить, я піду своїм шляхом і не надокучатиму йому, розказуючи всю правду. Ну як, вас обох це влаштовує?
Ебенезер подивився на сестру, очікуючи відповіді. Було видно, що в приватних розмовах з Берлінґеймом вони торкалися питань особистих і значно глибших, ніж ті, що стосувалися «Книги англійських дияволів»; він був впевнений, що Генрі було відомо все, що відбулося не тільки між Анною і Біллі Ромлі, але й також між Анною і ним. Вона глибоко зітхнула і похитала головою, не зводячи очей з покривала.
— Це все так несерйозно, Генрі… І що з того може вийти?
— Ні, ну як ти можеш впадати у відчай після такого чуда, як розгадка тайни мого походження, на яку натрапив Ебенезер? Дай-но йому тільки знову звестися на ноги, і він розв'яже для мене іншу загадку — Таємницю Священного Баклажана, чи що там ще є! — Він відкинув жарти й додав уже серйозним тоном: — Не так давно я запропонував Ебену, щоб ми всі втрьох оселилися в Пенсильванїї; раз Природа, що винесла мені свій вирок, знедолила мене, а Світські Традиції відмовили тобі в твоєму потягу, то що в тому поганого, якщо ми, знедолені, згуртуємося в нашому нещасті? Ми будемо жити, як такі собі сестри милосердя в нашому маленькому монастирі — еге ж, і я наверну вас у Космофілізм, мою нову релігію для знедолених шукачів Істини, і ми вигадаємо купу всіляких духовних вправ…
Він вів далі в тому ж дусі, аж поки Ебенезер і Анна не були змушені розсміятися, і напруження між ними на якийсь час розвіялося. Але Анна не захотіла зв'язувати себе цією обіцянкою.
— Давай-но робити все по черзі, почавши з головного: повернися спочатку з острова Бладсворт і дивися, щоб там із тебе не зняли скальп і не навернули у свою релігію, а потім уже подивимося, що робити із собою…
— А що вийшло з твого паломництва до Джона Куда? — запитав Ебенезер Берлінґейма.
— Ет, мій друже, я так перед тобою завинив! Як я можу вибачитися і пояснити те, що так часто обманював тебе? Хіба тільки тим, що я не маю жодної віри у невинність! Але ж узяти цей довід на своє виправдання означає ще більше образити тебе…
— Більше ні, — запевнив його Ебенезер. — Моя невинність тепер обмежується лише простим фактом її наявності. Так що там із Кудом? Чи знайшов ти в ньому того спасителя, за якого його було взяв?
Берлінґейм зітхнув.
— Я його взагалі не знайшов.
І він пояснив, що мав намір видати себе за помічника Куда (в особі Ніколаса Лоу), щоб мати змогу більше дізнатися про те, наскільки правдивими є чутки, що ходять останнім часом, про те, що Куд організовує невільників і невдоволених індіян для нового повстання, яке мало б вибухнути перед тим, як Ніколсон розпочне проти нього слідство на підставі доказів, зібраних завдяки Протоколам Асамблеї за 1691 рік. Але в Сент-Мері на ранок після того нічного шторму, який закинув Ебенезера до острова Бладсворт, Берлінґейм зустрів самого Ендрю Кука, який, як він гадав, поїхав від капітана Мітчелла і, перетнувши затоку, мав бути на Східному узбережжі. По-тихому розпитавши, він дізнався, що Ендрю зустрівся з полковником Роботемом у капітана Мітчелла і, почувши, як той згадує Ебенезера, називаючи його «мій зять у Сент-Мері», одразу ж поспішив дізнатися, у чому тут справа, тільки-но отямившись після такої новини.