Безлюдні острови 6-7

Про смерть Болеслава Сміливого в Угорщині вперше згадав Галл Анонім, який прибув до нашого краю лише через тридцять років після трагедії, тому був найближче до подій усіх польських хроністів. Пізніше згадується про якийсь "угорський монастир". У 1433 році професор Ян Домбрувка з Краківського університету писав про "певний монастир, розташований на краю Угорщини, у напрямку до Австрії та Каринтії", користуючись історією людини, яка бачив королівську могилу, оскільки в його тексті ми знаходимо епітафію ("Тут лежить Болеслав, король польський, убивця святого Станіслава, єпископа краківського") – як згодом виявилося, процитовано було майже точно. Людиною, яка знову знайшла могилу короля в Оссіяхові, був секретар кардинала Хозія, Валенти Кучборський (це засвідчує Крімер у своїй праці 1568 р.).

Відтоді було відомо, що на цвинтарі монастиря в Оссіах є плита з вирізаним конем і латинським написом: "Rex Boleslaus Poloniae. Occisor Sancti Stanislai Epi. Cracoviensis". Напис зроблено чиєюсь рукою (не раніше другої половини XIII ст.) на давньому надгробку римського легіонера, що аніскільки не скасовує тезу про поховання Болеслава в Оссіасі, оскільки це не рідкість. повторно використовувати старовинні надгробки. І різьблений мотив (кінь із порожнім сідлом без стремен – такою стала Польща після повалення Болеслава) і первісне призначення плити (римлянин – яким був Болеслав у найкращому розумінні цього слова) ідеально підходять як метафори.

Римська плита на могилі Болеслава ІІ

Наприкінці XVI століття могильський єпископ Марчін Білобжеський приїхав до Оссіах і почув від абата розповідь про смерть і поховання Смілого в місцевому монастирі (це підтверджено монастирською хронікою), що, ймовірно, вирішує справу. - найкраще в цьому питанні були поінформовані бенедиктинці з Оссіаху. Крім того, кілька сотень років у монастирі знаходився перстень, який, як кажуть, подарував настоятелю вмираючий Болеслав, а на табличці з конем був дуже давній малюнок на дереві (вже автор монастирської хроніки XVII століття, Валлнер, називає його "прастарим"), змальовуючи в середньовічному коміксному стилі трагедію Сміливого, його смерть і поховання в Оссіяху!

"Прастара" картина над могильною плитою

У 1839 р. графиня Гоесс за фінансової підтримки знатних польських родин відновила могилу[25]. Римська плита була оточена залізною огорожею з "рейками" у вигляді списів і написом: "Sarmatis peregrinantibus salus", а вищезгадану картину через пошкодження перенесли до готичної каплиці, замінивши її на поганеньку копію (ця копія була виправлена в ​​1884 р. художником Данішевським, під час наступної реставрації, з ініціативи міської ради Кракова). Тоді ж могилу розкрили, знайшовши череп і кістки, що "належали скелету чоловіка, який був досить сильним та при тілі", а також позолочену мідну шпильку для застібання плаща.

Напис на огорожі, що говорив про поздоровлення сарматам-пілігримам, має щось від екзотичного, вмерлого письма далекої старожитності, бо вже ніхто з берегів Вісли не ходить пілігримом до місця, яке повинно бути польським святилищем, і куди кожен мешканець околиці з охотою покаже дорогу, говорячи:

- In der Kirche ist das Grab des polnischen Königes Boleslaus[26].

Брехня, нібито злий король власноручно вбив доброго, невинного єпископа на сходах вівтаря, і що єпископ цей загинув за Церкву і народ (ксьондз Калинка) – має страшну силу, бо це церковна брехня, а Церква не помиляється. Церква не знає поняття власного гріха.

Польська поштова марка з зображенням Болеслава ІІ Сміливого (Щедрого), за малюнком Яна Матейки

Наприкінці драми "Болеслав Сміливий" Станіслав Виспянський вклав в уста короля речення про майбутні покоління: "Проклянуть мене прокляттям віку". Прокляли, і так ефективно. Слова, які співає хор ченців у цій виставі, досі є обов'язковими для нас:

"Хай буде покинутий, забутий людьми і світами.

Не давай йому нізащо солі, не давай хлібу, не дай йому дому, не давай йому неба.

Нехай блукає, шалений, забутий, небажаний".