Безлюдны острови 2-3

"Ехнатон бажав звільнення людини, що було б першим кроком до народження прогресу. Це був хоробрий розум, який безстрашно виступав проти давніх концепцій, які передавалися з покоління в покоління, щоб зародити нові думки, які виходили далеко за межі світогляду своєї епохи і зрозумілі й сьогодні не всім. Він був першою людиною ідеї у світовій історії, і сучасний світ має належним чином оцінити його значення. Його життєвим девізом, що міститься в теології, вільній від догм і міфів, були любов і істина. Думки Ехнатона охоплювали весь світ і все людство. Робити людей щасливими було його найдорожчою ідеєю, його життєвим завданням".

Це наше завдання в житті, браття. В ім'я цієї ідеї ми будемо боротися до смерті з американськими маріонетками, які здійснюють диктатуру над нашою батьківщиною. Хай живе Ехнатон! Смерть фашистській хунті!".

Ґутьєрес відкладає аркуш. Усі очі мовчки дивляться на обличчя дівчини. Надворі грізна безлика темрява і скрип безлистих гілок, всередині чути тишу холодного страху, що зосередився в її серці. Вона не повинна мовчати.

— Дуже цікаво... Але з мене вже досить цієї дурниці! Я історію не вивчаю, тільки правознавство, а лекції відвідую вдень і добровільно. Не знаю чому…

Великий Невідомий помахом руки змушує її замовкнути.

- Наберіться трохи терпіння, сеньорита "Нефертіті". Псевдонім такий же ладний, як і сеньорита. "Нота" або Хуан Санчес, ваш коханець і глава TEA...

Дівчина схоплюється зі стільця і ​​кричить:

- Я протестую! Цей…

- Я знаю, це твоя спеціальність. Панна неодноразово протестували текстами листівок, підписаних літерою "Н", що означало то "Примітка", то "Нефертіті", тому що ви його права рука і потихеньку стаєте ідеологом організації, хоча й дозволяєте, щоб він вірив, що він все ще ним є.

Рука полковника Ґутьєреса знову садить дівчину на крісло. Великий Невідомий продовжує говорити:

- У своєму рапорті-есе Санчес наголошує на двох факторах: любові та правді. Дійсно, він закоханий у вас, тому елемент любові підтверджується. Гірше з правдою в його давній байці. Ми ще повернемося до цього, але спочатку хочу повідомити, що ми віддали це дослідження на аналіз не лише історикам, а й психологам. Вони показали, що автор є екзальтованим романтиком, нервовим, нетерплячим і несистематичним, егоцентриком зі схильністю до демагогії та сильним, навіть хворобливим, надмірним честолюбством, але не підкріпленим достатніми інтелектуальними цінностями. Разом із тим, що ми знаємо на основі прямих спостережень, це дає нам образ складного хижака, який для себе та інших відіграє роль чистого, альтруїстичного ідеолога, щось середнє між Спартаком, святим Франциском і Зорро, а насправді єдиною рушійною силою його дій, незалежно від того, свідомі вони чи підсвідомі, є проста жага влади. Класичний приклад істоти, яка лише на вигляд сильна, тому що вона наділена харизмою, чимось, з чим треба народитися, і чим часто володіють народні трибуни, напівінтелігенція, які помилково сприймає миттєву долю, яка їм прихильна, як доказ їхньої геніальності. Потрапити до влади через існуючі структури, через кар’єру в армії чи в режимній бюрократії – це не для нього, тому що, по-перше, це лотерея, в якій виграють одиниці, а по-друге, це вимагає витримки, а він у поспішає, він хоче мати все відразу. І він уже має це, його оточує німб Месії, народ його обожнює, а члени організації танцюють навколо нього холопську сарабанду, що живить ненажерливе нутро його гордині...

- Чому ви мені розповідаєте про якогось незнайомого чоловіка, я не...