Брама Птолемея

— Дозвольте сказати! — підстаркувата леді в темно-синій сукні й малиновій шалі спробувала встати. Залунав хор дружніх протестів, і вона залишилася сидіти. — Я боюся того, що коїться в Лондоні. Ці страйки, ці заворушення… Це, звичайно, не відповідь. До чого це призведе? Лише до того, що влада вживе рішучих заходів у відповідь. І Тауер сповниться стогоном чесних людей!

Молодик ударив важким червоним кулаком по столу:

— А що нам залишається, мадам? Сидіти спокійно? Гадаєте, чарівники нам за це подякують? Вони й далі втоптуватимуть нас у бруд! Треба діяти — й діяти негайно! Усіх ув’язнити вони не зможуть!

Долинули кволі оплески. Проте леді вперто хитнула головою:

— Ви помиляєтесь. Ваші докази придатні лише на той випадок, якщо нам пощастить знищити чарівників. А цього зробити не вдасться!

— Спокійно, бабусю! — втрутився інший чоловік. — Це капітулянтські розмови!

Леді випнула підборіддя:

— А хіба це можливо? Яким чином?

— Зараз вони втрачають контроль над ситуацією. Інакше б вони легко придушили заколотників.

— До того ж нам допоможуть європейці! — додав білявий молодик. — Не забувайте про це! Чехи підтримають нас коштами. І французи — теж!

— Французькі шпигуни підкинули мені кілька магічних штучок, — кивнув Джордж Фокс. — Просто про всяк випадок. Я, до речі, жодного разу ними не користувався.

— Пробачте, — втрутилась підстаркувата леді, — але ви так і не пояснили, як скинути чарівників за допомогою кількох страйків, — вона знову випнула кощаве підборіддя — і з викликом оглянула все товариство. — Ну-бо?

Кілька чоловіків сердито пирхнули. Проте вони були такі заклопотані сьорбанням пива, що нічого не сказали до ладу.

Відповіла лише Кіті — з-за своєї стойки:

— Ваша правда, мадам. Повалити їх буде справді нелегко. Однак я б не сказала, що це неможливо. Історія знає десятки разів, коли революції перемагали. Що відбулося в Єгипті, Римі, Празі? Усі вони були нездоланні — до певного часу. І всі вони впали, коли народ повстав.

— Люба моя, — заперечила стара, — всі вони впали під натиском ворожих армій…

— Усі вони, — рішуче провадила Кіті, — впали під натиском ворожих армій, які скористалися внутрішнім безладдям у цих державах. Народ уже ладен був повстати. Він не мав ні потужної магії, ні війська — то був простолюд, такий самий, як ми.

Леді скривила вуста в безрадісній усмішці:

— Можливо. Та чи багато хто з нас хоче вторгнення іноземців? Наші володарі, може, й не найкращі, та вони — принаймні британці!

Бородатий молодик пирхнув:

— Повернімося до сьогодення! Цього вечора сталевари з Баттерсі — це недалеко звідси, за течією Темзи, — збираються розпочати страйк. Приєднуймося до них! Навіть якщо чарівники пришлють своїх демонів — гармат від нас вони більше не одержать!

— Де ж опиняться оті ваші сталевари? — суворо запитала стара. — Хто — в Тауері, хто — на дні Темзи. А на їхнє місце прийдуть інші.

— Демонам не вдасться розгорнутись на повну силу, — заперечив молодик. — Дехто з цих сталеварів має стійкість до магії! Ви, напевно, чули про таке? Вони здатні протистояти магічним атакам, бачать крізь ілюзії…

Поки він говорив, Кіті раптово все пригадала. Вона побачила те, що ховалося за густими вусами й кудлатою білявою борідкою; вона знала його — це було ясно. Нік Дрю, останній уцілілий член Спротиву! Нік Дрю, який у найскрутнішу мить утік із Вестмінстерського абатства, покинувши своїх друзів! Він зробився старший, гладший, ширший у плечах, але його давня хвальковитість нікуди не поділася… «Досі балакаєш про боротьбу! — гнівно подумала дівчина. — До балачок ти завжди був мастак. Тільки я ладна закластись: якщо страйк поверне на гірше, ти знову накиваєш п’ятами…» Кіті несподівано огорнув страх, і вона позадкувала, щоб Нік її не бачив. Хоч який цей Нік бовдур, та якщо він її впізнає — її прикриттю настане кінець…

Гості тим часом бурхливо обговорювали феномен стійкості до магії.

— Вони можуть бачити магію! Ясно, як удень! — говорила жінка середнього віку. — Я чула про це!

Старенька леді знову хитнула головою:

— Чутки, жорстокі чутки! Балаканина з чужого голосу! Я не здивуюсь, якщо ці плітки розносять самі чарівники, щоб підбурити нас на необачні вчинки. От скажіть мені, — додала вона, — чи бачив хтось із вас цю стійкість у дії, на власні очі?

В «Жабі» запанувала тиша. Кіті нетерпляче тупцяла на місці — їй кортіло сказати все. Проте Клара Белл не мала ніяких особливих здібностей — вона вирішила так уже давно. До того ж Кіті побоювалась Ніка. Вона оглянула залу: відвідувачі, більшість із яких таємно зустрічалися тут уже багато років, були переважно люди середнього віку — чи навіть старші. Навряд чи вони могли спостерігати цю стійкість на власні очі. Крім Ніка Дрю, що мав стійкість принаймні не меншу, ніж у самої Кіті. Проте Нік чомусь мовчав.

Слова старої помітно зіпсували гостям настрій. Кілька хвилин усі понуро міркували, аж поки літній добродій знову поволі піднявся.