Брама Птолемея

Циклоп ще трохи побурчав, однак моя погроза врешті подіяла. Одним порухом волохатих плечей він підняв цю кляту вбиральню — і зняв її з мене: будівля з гуркотом перекинулась на протилежний тротуар. Трохи потріпана дівчина поволі підвелася на ноги.

— Нарешті! — промовив я. — Щось ти не дуже поспішав на допомогу.

Циклоп змахнув якесь сміття, що причепилося до його халата.

— Пробач, — сказав він, — але я був надто заклопотаний боєм і ніяк не міг допомогти тобі. Та все гаразд. Наш господар буде задоволений — принаймні завдяки мені — Він скоса позирнув на мене.

Тепер, ставши нарешті на ноги, я вже не збирався просторікувати. Я оглянув сусідні будинки, оцінюючи завдані боєм збитки. Нічого страшного. Кілька проламаних дахів, розбиті вікна… Сутичка обійшлася малою кров’ю.

— Французи, чи що? — поцікавився я.

Циклоп стенув плечима — неабиякий подвиг, якщо мати на увазі, що в нього не було шиї.

— Можливо. А може, чехи чи іспанці. Хтозна? Нас тепер гризуть з усіх боків. Та годі вже — час минає, а мені ще треба перевірити, як триває гонитва. Залишайся тут — і лікуй свої рани та садна, Бартімеусе. Попий м’ятного чаю, попар ноги в ромашці — що там іще призначають стареньким… Бувай!

Циклоп підгорнув свій халат і потужним стрибком знявся в повітря. За спиною в нього розгорнулись крила — і рвучкими, широкими помахами понесли його геть. Летів він так само витончено, як залізний сейф, проте все-таки летів. А от я не мав на це сил. Будь-що треба відпочити…

Чорнява дівчина прокралася до уламка димаря, що лежав у найближчому садку. Поволі, стогнучи й крехтячи, мов стара баба, вона сіла й опустила голову на руки. Тоді заплющила очі.

Лише трохи перепочити. П’яти хвилин вистачить.

Час минав, наближався світанок. У небі згасали холодні зорі.

2

Натаніель

Як і завжди впродовж останніх місяців, великий чарівник Джон Мендрейк снідав у своїй вітальні, сидячи в плетеному кріслі біля вікна. Важкі штори було недбало відсунуто вбік. Небо за вікном було сіре й важке, щільний туман клубочився між стовбурами дерев на площі.

Круглий столик, за яким сидів чарівник, був вирізьблений із ліванського кедра. Нагрівшись на сонці, дерево приємно пахло, проте цього ранку столик був темний і холодний. Мендрейк налив собі склянку кави, зняв з тарілки срібну кришечку — і взявся до яєчні з шинкою й приправою. На поличці, над грінками та аґрусовим варенням, лежали акуратно згорнута газета й конверт із криваво-червоною печаткою. Тримаючи склянку в лівій руці, Мендрейк відсьорбнув кави, а правою рукою тим часом розгорнув на столі газету. Поглянув на першу сторінку, невдоволено пирхнув — і потягся по конверт. На поличці, на особливому гачечку, висів ніж для паперів, зроблений із слонової кістки. Поклавши вбік виделку, Мендрейк одним легким порухом ножа розкрив конверт і дістав звідти складений аркуш пергаменту. Тоді уважно прочитав написане на ньому — й насупив брови. Далі знову згорнув лист поклав його назад до конверта — і, зітхнувши, повернувся до свого сніданку.

У двері постукали. Мендрейк — із повним ротом шинки — наказав увійти. Двері мовчки відчинились, і до кімнати соромливо ступила юна струнка дівчина з портфелем у руці.

— Пробачте, сер, — зупинившись, промовила вона. — Я, мабуть, зарано…

— Аж ніяк, Пайпер, аж ніяк. — Мендрейк махнув їй рукою й показав на вільний стілець по інший бік столика. — Ви вже снідали?

— Так, сер.

Дівчина сіла. На ній були темно-сині спідниця й жакет і білосніжна блузка. Пряме каштанове волосся було зачесане назад і заколоте на потилиці. Дівчина поклала портфель собі на коліна.

Мендрейк підхопив виделкою шматок яєчні.

— Пробачте. Я, з вашої ласки, снідатиму далі, — сказав він. — Я не спав аж до третьої години — у зв’язку з останньою пригодою. Цього разу в Кенті.

Панна Пайпер кивнула:

— Так, сер, я чула про це. До міністерства надійшла доповідь. Чи вдалося зупинити цю вилазку?

— Так. Принаймні, якщо судити з моєї кулі. Я послав туди кількох демонів. Скоро ми дізнаємось про все… То що ж ви приготували для мене сьогодні?

Дівчина відімкнула портфель і витягла звідти стос паперів.

— Пропозиції від секретарів, сер. Щодо пропагандистської кампанії в окремих регіонах. Вам на затвердження. Кілька нових ідей для плакатів…

— Ану, погляньмо, — Мендрейк, ковтнувши кави, простяг руку по папери. — Щось іще?

— Протокол останнього засідання Ради…

— Я перегляну його пізніше. Спочатку — плакати, — Мендрейк подивився на горішню сторінку. — «Прислужися своїй країні — побачиш світ…» Ну й що це таке? Пропаганда чи святкова реклама туристичної агенції? Кваша якась… Кажіть далі, Пайпер, я слухаю вас!

— Тут останні матеріали з Америки для перших шпальт газет, сер. Я їх трохи причепурила. Гадаю, що з облоги Бостона можна буде зробити щось пристойне.