Читаем Читанка для Мануеля полностью

— Найсвятішаюся всім присяжним! — боронився Лонштайн. — Саме мені й кульгавому Тергову доводиться відкривати контейнери й готувати товар для ночі довгих ножів, тобто в понеділок і четвер. Бачиш, це один з багатьох негоціантальних елементів, що їх кульгавий і я зобов’язані приробляти, бо профезектори прагнуть бачити тільки первинну матерію в стані цілковитої яйцеголості.

Він дістав із кишені паперову квітку на залізній дротині й простяг Маркосу, що вискочив із крісла і з лайкою розтоптав її. Я став думати, що їх треба потихеньку спроваджувати до дверей, бо ж не годиться Патрісіо й Сусанну змушувати чекати аж до першої години ночі, тим паче, що вже п’ять хвилин на другу.

* * *

Через це все й висновок, що абсурд — не більше, ніж передісторія людини, як вважають той, ти знаєш, і багато інших людей, а також через комашню, що крутилася навколо лампи, це один з численних способів унаочнити абсурд (по суті, homo faber[22] не хоче казати чогось іншого, проте є багато faber, номер один, два і три, гострі або тупі, повні або куці), отож через це все, а також через інші подібні до них речі настане мить, коли той, ти знаєш, подумає, що вже досить жуків, комарів і нетель, які витанцьовують безглузді па, а втім, просто чудові, крутячись навколо лампи, і тому, всякчас дотримуючись метафори, він раптом загасить її, миттю заморозивши всіх комашок у певній позиції в процесі крутіння, тож вони, зненацька позбавлені світла, застигнуть в останньому погляді того, ти знаєш, у мить гасіння світла, і то так, що найбільший жук, який літав далеко вгорі над лампою, лишиться в симетричній позиції відносно червоної нетлі, яка крутилася по еліпсу внизу від лампи, і отак послідовно різні приголомшені літні комашки займуть фіксовані та остаточні позиції в стані, що його додаткова мить світла або його відсутності безкінечно змінила б. Дехто називає це обраністю, серед них і той, ти знаєш, а дехто — випадковістю, зокрема й той, ти знаєш, бо він дуже добре знає, що даної миті погасив лампу і погасив її тому, що вирішив погасити саме цієї миті, а не пізніше чи раніше, але знає й те, що мотив, який спонукав його натиснути вимикач, не зумовлений ніяким математичним розрахунком і ніякою функціональною причиною, а тільки тією, що народилася всередині, але всередині — надто непевне уявлення, як знає кожен, хто суботнього вечора полюбляє грати в покер.

— Може, ще поговоримо про те, що чекає на цього заандійця, якщо він не сидітиме якомога тихіше у своєму готелі?

— Гаразд, я вже починаю розуміти, — мовив Фернандо.



— Не знаю, я й досі бачу в твоїх очах те, про що пишуть в одному з наших найкращих віршів, тобто в твоїх руках чашка мате, сповнена прикрих ілюзій. Therefore[23], Сусанно, переклади йому цю статтю в дві колонки, яку тобі дала Моніка разом із чаєм. 1

— Якщо ви й далі надокучатимете мені, я братиму з вас за тарифом ЮНЕСКО для перекладів на дому, — буркнула Сусанна. — Вже кілька днів, як я дивлюся на один костюмчик у Доротеї Біс, і якщо ти ні про що не дбатимеш, то куплю собі два, як і припускає стопроцентно прізвище власниці, що, напевне, є виквітом життя. Назва — «Циркові ігри». «Ми отримали наступного листа від месьє Етьєна Метро, молодого двадцятирічного ґренобльця, двокрапка. В суботу 6-го числа пополудні, коли я гуляв по кампусу Сент-Мартен-д’Ерес, щоб побачити студентів і зрозуміти причину їхнього насильства,

Тут дозвольте мені всміхнутись: якщо Етьєн ще досі не зрозумів причини їхнього насильства, це майже виправдовує те, що спіткало цього бідолаху.

мене запросили зайти на «бум-барикаду». Ввечері я підійшов до вулиці, що йде вздовж університетського містечка. Саме тоді поряд зі мною зупиняється автомобіль. Виходить група з семи осіб.

Ця зміна часу дієслів в іспанській мові завжди видається грубуватою.

— Люба, без коментарів, — наказав Патрісіо.

Один з них

А ще, бачите, особи, що мають жіночий рід, перетворюються в одного з них, у чоловіка, і то з кийком. Що за мова, платіть мені вдвічі більше, а то в мене бензин закінчиться.

ударив мене кийком, а решта почали гамселити двох хлопців, які були зі мною. Вони замкнули мене в своєму автомобілі й рушили, побиті хлопці лишилися долі на землі. По дорозі мене били батогом і водночас погрожували вбити мене (впорснувши ціанистого калію або втопивши). Після зупинки на подвір’ї одного будинку, де вони знову лупили мене кийками,

Тут я додам, що не дуже добре зрозуміла, чи били тільки Етьєна, а чи на тому подвір’ї були й інші затримані,

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века
В круге первом
В круге первом

Во втором томе 30-томного Собрания сочинений печатается роман «В круге первом». В «Божественной комедии» Данте поместил в «круг первый», самый легкий круг Ада, античных мудрецов. У Солженицына заключенные инженеры и ученые свезены из разных лагерей в спецтюрьму – научно-исследовательский институт, прозванный «шарашкой», где разрабатывают секретную телефонию, государственный заказ. Плотное действие романа умещается всего в три декабрьских дня 1949 года и разворачивается, помимо «шарашки», в кабинете министра Госбезопасности, в студенческом общежитии, на даче Сталина, и на просторах Подмосковья, и на «приеме» в доме сталинского вельможи, и в арестных боксах Лубянки. Динамичный сюжет развивается вокруг поиска дипломата, выдавшего государственную тайну. Переплетение ярких характеров, недюжинных умов, любовная тяга к вольным сотрудницам института, споры и раздумья о судьбах России, о нравственной позиции и личном участии каждого в истории страны.А.И.Солженицын задумал роман в 1948–1949 гг., будучи заключенным в спецтюрьме в Марфино под Москвой. Начал писать в 1955-м, последнюю редакцию сделал в 1968-м, посвятил «друзьям по шарашке».

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Историческая проза / Классическая проза / Русская классическая проза