Читанка для Мануеля

За тему дискусії править морг, як називає простолюд Інститут судової медицини, потопельники, Лонштайн цього вечора дав собі попуску, бо ще ніколи не розповідав про свою роботу, але Маркос за сигаретою повільно хитався на Людмилиному кріслі-гойдалці й уряди-годи куйовдив своє кучеряве волосся, закидав макітру назад і неквапливо випускав дим через ніздрі. Андрес ні про що не запитував Маркоса, немов не було нічого природнішого за опівнічний прихід разом з Лонштайном до нього додому, а Маркосові майже подобалася певна відчуженість Андреса, він чекав ще якусь мить, поки Лонштайн розводився про самогубства і графіки роботи, цілком збитий із пантелику, незважаючи на інструкції, отримані протягом восьми станцій метро і двох чарок грапи в кав’ярні. Сам Андрес, здається, усвідомив: щось не клеїться, слухав Лонштайна, проте дивився на Маркоса, немов запитуючи, якого біса і доки.

— Стули пельку, рабине молодший, — звелів Маркос, що, власне, насолоджувався тією сценою, — і притримай свого Едгара По в доступній для народу формі, поки прийдемо до Патрісіо, жінки тобі аж у рота заглядатимуть, ти ж бо знаєш, які вони некрофілки. Я, друже, прагнув скористатися з цього візиту, щоб поговорити про речі, трохи живіші, треба направити тебе і твою полячку на прискорений курс латиноамериканської інформатики, від якої ти, здається, дуже далекий. Ця талмудійна бестія мала створити атмосферу невимушеності, але ти взяв гору над нами від першого удару гонга, а мені страшенно набридають усі довгі та марні підготовчі заходи.

— Гаразд, розпускай халяву, — втомлено мовив я.

— Що ж, десь оце я й мав на увазі.

* * *