Читанка для Мануеля

й розрізали від піхви до горла. Вона одразу померла.

• Ви бачили?

— Так.

• Ви були присутні при інших випадках нелюдського ставлення до жінок?

— Я бачив одну молоду в'єтнамську полонену. Казали, що вона симпатизує В'єтконгові. Її полонили корейці. Під час допиту вона відмовилася говорити. Її роздягли і прив'язали. Потім її зґвалтували всі солдати підрозділу. Зрештою сказала, що вже не може і говоритиме. Тоді їй зашили піхву звичайним дротом, проткнули голову латунним стрижнем і повісили. Лейтенант, командир підрозділу, зітнув їй голову довгою шаблею. Крім того, я бачив, як одну жінку катували розпеченим багнетом, вводячи його в піхву.

• Хто це робив?

— Ми.

• Американські солдати?

— Так.

• Скільки американських солдат брали участь?

— Семеро.

30, в ньому лежали різні циліндричні предмети заввишки 15 см і 7 см у діаметрі — електроди для катувань».

Вальдеррама стверджує, що його роздягли, поклали горілиць на стіл і прив'язали. На очі йому поклали вату, приклеївши її пластиром. «Шеф» поміж образ розпитував його, хтось інший пензлем мочив йому різні частини тіла. Коли допит припиняли, до змочених ділянок тіла і до вуст йому прикладали щось на кшталт електризованої щітки.

«Було таке відчуття, — повідомляє Вальдеррама, — ніби від мене відривають шматки плоті, а коли забрали щітку, я збагнув, що дуже скорчився, бо мої руки і ноги почали повільно випростуватися». Допит скінчився о 20.30, і його завели до камери на четвертому поверсі. Там він чув, як із камер виводили інших затриманих, а десь за 10 хвилин із третього поверху вже долинали крики і тупіт.

Третього дня, в неділю, він, за його розповіддю, став жертвою нового «сеансу» тортур. Досі він ще нічого не їв і не пив. Четвертого дня, в понеділок, його привели на дев'ятий поверх, «шеф» показав йому предмети, які він мав назвати своїми, щоб припинили тортури. На третьому поверсі він підписав «добровільне зізнання». Потім його знову перевели до Сан-Мартіна, і тільки нещодавно, на сімнадцятий день, з його тіла зникли сліди ударів і електричних розрядів. Вальдеррама зазначив, що серед предметів, які він назвав своїми, лише декілька були його власними.

• Ким була та дівчина?

— Донькою старости одного в'єтнамського села… вона симпатизувала В'єтконгові. Ми її роздягли, прив'язали, нагріли до червоного багнет і водили їй по грудях, а потім устромили в піхву.

• Померла?

— Не одразу. Серед нас був чоловік, що витяг зі свого черевика шнурок. Він намочив його і зав'язав дівчині навколо шиї, її підвісили на сонці. Шкіра висохла і збіглася. Дівчина повільно задушилася.

• Ви отримали якусь відзнаку чи нагороду за свої дії у В'єтнамі?

— «Бронзову зірку»… стрічку воєнної слави, медаль «За звитягу» — це вже від в'єтнамського уряду, — подяку від президента всьому моєму підрозділові, різні в'єтнамські нагороди, бойові відзнаки і пару «Пурпурових серць».

* * *