Диригент

— Я питаю вас про це, бо ви, напевно, вважаєте, що я не провів розслідування стосовно минулого Бреда Нельсона, коли моя донька закохалася у нього. Уявляєте цю пару? Донька сенатора і чоловік без обличчя, без документів, воскреслий після пожежі. Звичайно, я найняв детективів. І знаєте, що я довідався? Що він не лише порядний чоловік, а й гідно подолав випробування, що випадають на долю небагатьох людей. Відтоді ми підтримуємо чудові стосунки. Не думайте, що я нічого не знаю про його жорстоку, навіть агресивну вдачу. Я сам належу до цієї категорії чоловіків і поважаю їх за умови, що вони здатні контролювати себе й спрямовувати енергію у позитивне русло. Довгий час він чинив саме так. А потім сталося щось дивне... може, вплинула його робота, а може, виявилася його істинна сутність. Він скривдив мою доньку, а вона така ж норовлива, як і я. Вона змусила його заплатити високу ціну за хибний вчинок, і я цілком підтримую її. Та я поважаю Нельсона, а він поважає мене. Побачивши, що його життя пішло шкереберть, він звернувся до мене, як до рідного батька. Я знаю, що він щосили старався виправити свою помилку. Вісім місяців Бред живе нарізно з дружиною і відвідує курси контролю гніву. Він усамітнювався в пустелі з шаманами, психологами й психіатрами, які піддавали його різним видам терапії, аби навчити стримувати цю агресію. У всіх випадках, коли ви припускали, що мій зять перебував у різних регіонах країни, вбиваючи ті родини, — сенатор вказав на документи, — він проходив лікування з групами підтримки, які влаштовують ретрит-тури в Техаській пустелі. Мені це відомо, бо я покриваю витрати й отримую докладну інформацію про успіхи Бреда.

Такер аж рота роззявила від несподіванки. Помітивши це, вона стиснула губи й облизала їх, швидко обмірковуючи ситуацію.

— Сенаторе, ви дуже шляхетна людина з добрим серцем. Ви заслуговуєте на повагу. Однак ви маєте враховувати той факт, що Бред Нельсон був затриманий, коли увірвався озброєним до будинку вашої доньки та ваших онуків. Сеньйоре, він вибив двері ногами.

Я проходила стрілецькі курси. Він обхопив зброю обома руками й тримав її перед собою, знятою із запобіжника. — Вона переплела долоні, наочно демонструючи сказане. — Запевняю вас, що ваш зять замислив розстріляти свою родину. Натомість він напав на поліціянта, який перебував у вітальні. Жодна людина з хорошими намірами не заходить так до помешкання.

Реакція Розенбланта на цю промову, либонь, найбільше образила Такер. Сенатор недовірливо глянув на свого секретаря, немовби дивуючись такій некомпетентності. Потім він розвернувся до неї, жбурнув звіт у картонній обкладинці на стіл і мовив до неї, наче до маленької дівчинки, якій необхідно пояснювати суть анекдоту:

— Нельсон побачив одного з ваших стрільців у чорному, що сховався на горищі. Він подумав, що це крадії або вбивці, які збиралися знищити його родину. Ні для кого не є секретом, що вороги свободи ненавидять сенаторів цієї країни. Усі мешканці цього району чудово знають, де проживають мої рідні. Бред Нельсон — досвідчений поліціянт, який має дозвіл на зброю. Він увійшов озброєним до «свого будинку», захищав «свою сім’ю», — мовив сенатор, підводячись і виходячи з палати.

Такер відчула, що земля захиталася під її ногами. Голову пронизав різкий біль. Вона відступила на два кроки назад і плюхнулася у крісло із жорсткої синтетичної шкіри. Перш ніж її огорнула чорнота, жінка встигла почути й побачити дещо неприємне. Секретар сенатора нахилився над нею і сказав:

— Готуйтеся до судового позову.

Агент Емерсон, який рушив слідом за ними, докинув:

— Я був проти проведення цієї операції від самого початку...

58. Режим очікування

Лікарня «Черіті», Новий Орлеан

Мартін облизнув пересохлі губи й зауважив, що біля одного з кутиків вискочив пухир. Його думки нарешті прояснилися. Він спробував визначити, скільки годин пролежав у лихоманці, перш ніж отямитися. Спека й вологість Нового Орлеана часто виснажували людей настільки, що вони впадали у хворобливий стан, подібний до гарячкового. Слабкість і запаморочення легко пояснювалися тим, що він доклав неабияких зусиль, коли йшов по воді. Крім того, була ще одна причина — всеохопна вдячність, яку він відчував, відправивши на небеса незнайому родину. Після таких емоційних переживань йому завжди ставало зле, він мучився через невиконаний обов’язок, усвідомлюючи, що заспокоїться лише тоді, коли врятує своїх близьких. Мартін припустив, що саме тому почувався настільки кепсько — час вичерпувався, і в глибині душі він розумів, що вбивство всіх тих сімей — щось на кшталт генеральної репетиції, але жертви не були його рідними. Він тренувався на інших об’єктах, а його власна родина повільно розпадалася.