Читаем Дитинство. Молодість. Літня пора полностью

Рак — великий страх у її житті. Ну, а самого хлопчика навчили стерегтися болю в боку, трактувати кожну кольку як ознаку апендициту. Чи встигне карета швидкої допомоги завезти його в лікарню до того, як апендикс розірветься? Чи прокинеться він коли-небудь після анестезії? Він не любить думати про те, як його розріже якийсь незнайомий лікар. З іншого боку, було б добре мати потім рубець на шкірі й показувати його. Коли в школі на перерві дають арахіс і родзинки, він старанно здуває тонесенькі червоні арахісові лушпайки, які начебто збираються в апендиксі й загнивають там.

Хлопчик зацікавився колекціонуванням. Він збирає марки. Колекціонує олов’яних солдатиків. Колекціонує картинки — зображення австралійських гравців у крикет, зображення англійських футболістів, зображення автомобілів усього світу. Задля картинок йому доводиться купувати пачки цукерок, зроблених із нуги й цукрової пудри, їхні торці забарвлено червоним. У його кишенях завжди повно зів’ялих, липких цукерок, які він забув з’їсти.

Він цілі години поспіль просиджує над своїм конструктором, доводячи матері, що теж уміє добре працювати руками. Будує вітряк із низкою спарених барабанів, лопаті яких можна крутити так швидко, що по кімнаті віє вітерець.

Хлопчик ходить подвір’ям, підкидає в повітря крикетний м’яч і ловить його, не порушуючи ходи. Яка правильна траєкторія м’яча: він підлітає прямовисно вгору й падає прямовисно вниз, як бачить він, а чи піднімається й падає петлями, як побачив би нерухомий спостерігач? Розмовляючи з матір’ю про такі речі, він бачить у її очах відчай: вона знає, що ці речі важливі для нього, й хоче зрозуміти чому, але не здатна. А хлопчик хоче, щоб вона цікавилася різними явищами задля них самих, а не просто тому, що вони цікаві йому.

Коли треба зробити щось практичне, чого не може зробити ані він, ані мати, наприклад, полагодити кран, що тече, вона запрошує кольорового чоловіка з вулиці, будь-якого чоловіка, будь-якого перехожого. Чому, запитує він у розпачі, чому вона так вірить кольоровим? Бо вони звикли працювати руками, відповідає мати.

Вочевидь безглуздо вірити, ніби людина, і то тільки тому, що не ходила до школи, вміє полагодити кран і підмурувати грубку, але це так відрізняється від того, в що вірять інші люди, видається таким дивацтвом, що хлопчик мимоволі відчуває симпатію. Нехай мати, думає він, краще сподівається див від кольорових, ніж узагалі нічого не сподівається від них.

Він завжди намагається зрозуміти матір. Євреї — експлуататори, каже вона, проте воліє ходити до лікарів-євреїв, бо ті тямлять, що роблять. Кольорові — сіль землі, запевняє мати, а сама зі своїми сестрами завжди плеще язиком про начебто білих, які мають приховане кольорове походження. Хлопчик не може збагнути, як можна дотримуватися водночас такої сили суперечливих поглядів. Але мати принаймні має ці погляди. Її брати теж. Брат Норман вірить у ченця Нострадамуса і його пророцтва про кінець світу; вірить у летючі тарілки, які приземляються вночі й викрадають людей. Хлопчик не годен уявити собі, щоб його батько чи батькова родина говорили про кінець світу. Їхня єдина мета в житті — уникнути суперечності, нікого не образити, бути всякчас люб’язними; в порівнянні з родиною матері вони смиренні й нудні.

Він надто близький до матері, мати надто близька до нього. Ось чому, незважаючи на полювання та всі інші чоловічі справи, до яких він береться під час гостювання на фермі, батькова родина ніколи не пригортала його до свого лона. Бабуся, можливо, була надто сувора, не запрошуючи їх до свого дому під час війни, коли вони жили на частку платні молодшого капрала, надто бідні, щоб купувати масло або чай, але її інстинкт був непомильний. Бабуся не сліпа до таємниці будинку № 12 на Тополиній авеню, таємниці, яка полягає в тому, що старший син — перший у домі, другий син — другий, а чоловік і батько — останній. Або його мати не дуже дбає, щоб приховати від батькової родини це перекручення природного порядку, або ж сам батько потай нарікає на такий стан. Хоч яка тут причина, бабуся не схвалювала і не приховувала свого несхвалення.

Інколи, коли мати сперечалася з батьком і хотіла виграти очко, вона гірко нарікала на холодне ставлення до неї з боку його родини. Але здебільшого — задля сина, бо мати знає, як припала ферма йому до серця, і знає, що нічого не може запропонувати замість неї — вона намагається запобігти їхньої ласки, і то способами, які синові видаються не менш огидними, ніж її жарти про гроші, що не є жартами.

Він хоче, щоб його мати була нормальна. Якби вона була нормальна, він теж міг би стати нормальним.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Зулейха открывает глаза
Зулейха открывает глаза

Гузель Яхина родилась и выросла в Казани, окончила факультет иностранных языков, учится на сценарном факультете Московской школы кино. Публиковалась в журналах «Нева», «Сибирские огни», «Октябрь».Роман «Зулейха открывает глаза» начинается зимой 1930 года в глухой татарской деревне. Крестьянку Зулейху вместе с сотнями других переселенцев отправляют в вагоне-теплушке по извечному каторжному маршруту в Сибирь.Дремучие крестьяне и ленинградские интеллигенты, деклассированный элемент и уголовники, мусульмане и христиане, язычники и атеисты, русские, татары, немцы, чуваши – все встретятся на берегах Ангары, ежедневно отстаивая у тайги и безжалостного государства свое право на жизнь.Всем раскулаченным и переселенным посвящается.

Гузель Шамилевна Яхина

Современная русская и зарубежная проза
Последний рассвет
Последний рассвет

На лестничной клетке московской многоэтажки двумя ножевыми ударами убита Евгения Панкрашина, жена богатого бизнесмена. Со слов ее близких, у потерпевшей при себе было дорогое ювелирное украшение – ожерелье-нагрудник. Однако его на месте преступления обнаружено не было. На первый взгляд все просто – убийство с целью ограбления. Но чем больше информации о личности убитой удается собрать оперативникам – Антону Сташису и Роману Дзюбе, – тем более загадочным и странным становится это дело. А тут еще смерть близкого им человека, продолжившая череду необъяснимых убийств…

Александра Маринина , Алексей Шарыпов , Бенедикт Роум , Виль Фролович Андреев , Екатерина Константиновна Гликен

Фантастика / Приключения / Современная проза / Детективы / Современная русская и зарубежная проза / Прочие Детективы