Дитинство. Молодість. Літня пора

Якби ті вустерські вчителі досягли успіху і сформували його, він би, найімовірніше, став би членом їхнього гурту, патрулював би ряди німих дітей із лінійкою в руці й поляскував би нею по партах, проминаючи дітей і нагадуючи, хто господар. Наприкінці дня він і сам повертався б додому до своєї куйперової родини, до добре сформованої покірної дружини і добре сформованих слухняних дітей, вертався б до родини і дому в певній громаді на території батьківщини. І що він має замість цього? Батька, якого треба доглядати, батька, що не здатний подбати про себе, батька, що потихеньку потай курить, потихеньку потай п’є, і батьків погляд на їхню спільну домашню ситуацію безперечно суперечить його баченню: батько, наприклад, вважає, що йому, нещасливому батькові, судилося долею доглядати дорослого сина, бо син не здатний подбати про себе, і це все стає аж надто очевидним, як глянути на його недавнє життя.

Розвинути далі: його власну, доморослу теорію освіти, що має своє коріння в: а) Платона і б) Фрейда; її елементи: а) дисципліну (учень намагається бути таким, як його вчитель) і б) етичний ідеалізм (учитель намагається бути гідним учня); її небезпеки: а) марнославство (вчитель тішиться, що учень обожнює його) і б) секс (фізичні стосунки як шлях навпростець до знань).

Він засвідчив некомпетентність у справах серця; перенос (Фрейдового типу) у клас і повторні невдалі спроби дати йому раду.

Недатований фрагмент

Батько працює бухгалтером у фірмі, що імпортує і продає запчастини до японських автомобілів. Оскільки більшість тих запчастин виготовляють не в Японії, а в Тайвані, Південній Кореї і навіть у Таїланді, їх годі назвати справжніми запчастинами. З другого боку, оскільки вони не приходять у фальшованих упаковках виробника, бо ж на них написано (дрібненькими літерами) назву країни-виробника, їх не можна назвати й піратськими запчастинами.

Власниками фірми є двоє братів, тепер уже наприкінці середнього віку, вони розмовляють англійською мовою з легеньким східноєвропейським акцентом і вдають, ніби не знають африкаансу, хоча насправді народилися в Порт-Елізабеті й добре розуміють вуличний африкаанс. Вони наймають п’ятьох працівників: трьох продавців, бухгалтера і його помічника. Бухгалтер зі своїм помічником мають власну комірчину з дерева і скла, яка відгороджує їх від навколишньої діяльності. А продавці метушаться між прилавком і стелажами із запчастинами, що тягнуться в затінені закутки крамниці.

Седрік, головний продавець, працював із братами від самого початку. Байдуже, хоч якою малопомітною може бути запчастина — кожух вентилятора для триколісного «Сузукі» 1968 року випуску, осьовий підшипник для п’ятитонного ваговоза «Імпакт», — Седрік непомильно знає, де шукати її.

Раз на рік фірма проводить переоблік, під час якого реєструють кожну куплену чи продану запчастину аж до останньої гайки і болта. Це масштабний захід, і більшість підприємств надовго зачиняють свої двері. Але фірма «Acme Auto Parts» має робити те, що зобов’язана, кажуть брати, тож крамниця відкрита від восьмої години ранку до п’ятої пополудні п’ять днів на тиждень, плюс від восьмої ранку до першої пополудні по суботах, незважаючи ні на що, п’ятдесят два тижні на рік, за винятком Різдва і Нового Року. Отже, переоблік треба робити в неробочі години.

Як бухгалтер батько перебуває в центрі тих операцій. Під час переобліку він жертвує своєю обідньою перервою і працює до пізнього вечора. Він працює сам, понаднормово, а отже, сідає, щоб їхати додому, на пізній вечірній потяг, і на цей подвиг нездатні піти ані батькова помічниця місіс Нордін, ані продавці. їздити в потягах, коли вже впали сутінки, тепер дуже небезпечно, кажуть вони, надто багато пасажирів стають жертвами нападів і грабунків. Тож після закриття крамниці лишаються тільки братú в своєму кабінеті і батько в своїй кабінці, він переглядає папери й бухгалтерські книги.

— Якби я мав місіс Нордін бодай на одну додаткову годину в день, — каже батько, — ми б могли закінчити дуже швидко. Я б називав цифри, а вона перевіряла б. А коли робиш сам, це майже безнадійна робота.

Батько не має кваліфікації бухгалтера, але за роки, коли мав власну юридичну практику, засвоїв принаймні зародки бухгалтерської науки. Він працює бухгалтером у братів уже дванадцять років, відколи полишив право. Брати, слід припустити (Кейптаун — не велике місто), знали про його строкате минуле в юридичній професії. Знали, а отже, слід припустити, пильно наглядали за ним про випадок, якби навіть у такому передпенсійному віці він надумав ошукати їх.